Моніторинг гнізд денних хижих птахів та сови бородатої в Рівненському природному заповіднику в 2015 році

Опубліковано: 18/07/2015 в 12:57. Категорії: Фото, Моніторинг ХП, Польові дослідження

Уже стало доброю традицією здійснювати моніторинг денних хижих птахів та сови бородатої (Strix nebulosa) в Рівненському природному заповіднику. Результати досліджень за 2014 рік можна почитати на нашому сайті. Наприкінці травня була здійснена традиційна експедиція до заповідника.

Фото: Михайла Франчука, Вадима Яненка, Івана Комарницького.

Експедиція щодо дослідження хижих птахів тривала півтора тижні. У ній взяли участь Михайло Франчук (Рівненський природний заповідник) та Іван Комарницький (Львівський національний університет ім. І. Франка), які тривалий час здійснюють моніторинг на цій ділянці та вперше долучився орнітолог із столиці – Вадим Яненко (Київський національний університет ім. Т. Шевченка). Хорошим підґрунтям для роботи були напрацювання попередніх років та пошук нових гнізд хижих птахів на периферії масивів заповідника взимку 2015 року.
Роботу було розпочато 28 травня, хоча цього року ми трохи забарилися із термінами. Про це свідчили повідомлення майстрів заповідника, що пташенята сови бородатої уже готуються до вильоту з гнізд. Не зважаючи на ряд обставин, що відтягнув час експедиції, все таки ми успішно попрацювали та отримали масу вражень, про що буде мова нижче.
Враховуючи те, що ми потрапили до заповідника із запізненням, в першу чергу ми розділилися на дві команди – Михайло та Вадим у першій групі, а Іван, як найбільш досвідчений «дереволаз», працював із майстрами заповідника у другій. Таке рішення було прийняте з метою якнайшвидше виконати поставлені завдання та встигнути закільцювати пташенят сови бородатої, поки вони не покинули свої гнізда. Роботу ми розпочали з півночі – із Старосільського та Північного лісництв заповідника, що входять до складу водно-болотного угіддя міжнародного значення «Переброди» та працювали у південному векторі. Протягом усього часу керівництво лісництв та майстри лісу допомагали нам транспортом, де це було можливо, більшу ж частину часу ми ходили пішки через низку острівних лісів через непрохідні болота, в яких води було менше, ніж минулого року.

Загалом нами була отримана інформація щодо 40 гнізд хижих птахів. До значної частки гнізд ми не ходили, оскільки за даними працівників заповідника, вони були не заселені, а деякі обвалились. Таким, чином із 40 гнізд 25 були заселені, але не у всіх було потомство. Найбільшу кількість гнізд заселили канюк звичайний (Buteo buteo), крім того – сова бородата, яструб великий (Accipiter gentilis), орлан-білохвіст (Haliaetus albicilla) та підсоколик великий (Falco subbuteo). Щодо підсоколика великого, в заповіднику ми відмітили 3 пари, цих птахів, які гніздились у гніздах круків (Corvus corax). Вміст цих гнізд ми не перевіряли, так само як і підорлика великого (Aquila clanga), якого в заповіднику налічується 6 пар. Моніторинг гнізд підорлика великого заплановано на липень-серпень 2015 року на чолі з координатором вивчення цього виду в Україні Сергієм Домашевським.
У гніздах хижих птахів, які мали потомство, нами закільцьовано 35 пташенят. Найбільше було закільцьовано канюка звичайного – 17 пташенят. Цього року успішність в порівнянні з минулим роком була значно менша – не всі гнізда канюка були заселені, деякі із них заселила сова бородата, тому в гніздах було переважно по два пташеняти, лише у двох – по три. Пташенята у гніздах були різновікові, від двохтижневих до повністю оперених, які пробували вилітати з гнізда. За нашими спостереженнями, вік пташенят був значно більший у південніших масивів та тих, які розташовувались поблизу агроланшафтів; на противагу парам, що гніздились біля болота.

На другому місці за кількістю закільцьованих пташенят – сова бородата. Нами було виявлено 11 заселених гнізд совою, серед яких 7 знаходилось у заповіднику та 3 і 1 на його периферії – у Перебродівському та Руднянському лісництвах відповідно. Варто зазначити, що сови бородаті, окрім гнізд денних хижих птахів, зайняли два гнізда лелеки чорного (Ciconia nigra), які 2014 року були успішно заселені лелеками. У 2015 році ми закільцювали 9 пташенят сови бородатої, що на одне більше від попереднього року. Лише у двох гніздах (Грабунське лісництво заповідника) пташенята були в гнізді, а всі інші позлітали і знаходились на невеликих присадах (бічні гілки дерев, гнилі берізки із зламаним верхом) і навіть на землі. На масиві «Сомине», де пік чисельності виду було відмічено в 2013 році (5 гнізд), не було заселено жодного гнізда. Також не були заселені гнізда у Більському лісництві, в яких сова гніздилася минулого року. У 2015 році у ці гнізда повернувся канюк і успішно вивів пташенят. Пташенят сови бородатої ми кільцювали металевими кільцями серії «N», які ми заздалегідь промаркували різними комбінаціями кольорів. А саме – монокольорами (синій, жовтий, зелений, червоний, помаранчевий) та по два кольори у горизонтальному положенні із різними комбінаціями. Фарбу нам допомогли нанести професійні автослюсарі, які фарбували спеціальним обладнанням. Індивідуальне мічення було застосовано з метою подальшого вивчення розселення сов по заповіднику. Раніше нам були відомі випадки, коли на певній території з’являлася одна пара птахів, а в наступні роки виявляли декілька заселених гнізд на відстані до 500 м одне від одного. Питання про походження сусідніх пар є не з’ясованим – чи то «родичі» чи пари, що з’явилися в результаті розселення з інших територій. Ми також покладаємо надію на майстрів лісу заповідника, які постійно охороняють свої обходи і фіксують бородатих сов. Оскільки ці сови підпускають людину до себе на невелику відстань, наявність кольорових кілець дасть можливість їх ідентифікувати. Цього року дорослі сови відмічались тою агресією, про яку описується в науковій літературі. Неодноразово самки підлітали на небезпечну відстань до нас та активно клацали дзьобом і видавали звуки роблячи спроби атакувати при турбуванні пташенят. Ми відчули на собі дві атаки сови із спини. У результаті кільцювальник отримав незначні поранення в районі шиї та голови. Атаки дорослих особин відбувалися виключно під час зняття пташенят із присад. Проте ми всі залишились цілими, птахи теж не стали виключенням. Беручи до уваги минулорічну пасивність сов, цього року така агресія могла бути пов’язана із більшим віком пташенят, які активно турбувалися при нашій присутності. При кільцюванні таких пташенят потрібно фіксувати їм дзьоб, щоб вони не клацали ним, так дорослі найбільш спокійніші та мало проявляють агресію. Це нам допомогло при кільцюванні наступних пташенят. Шкода, що більшість молодих сов покинули гнізда і їх не вдалось закільцювати. У гніздах сови було переважно по два пташеняти, рідше – по одному та в одному виводку було троє (двоє на присадах, а одне – у гнізді).
Якщо минулого року ми закільцювали лише одне пташеня яструба великого, цього року ми закільцювали 7 пташенят у 3 гніздах. Два з яких у Білоозерському лісництві заповідника та одне – у Старосільському. Пташенят у гніздах було 2, 2 та 3 відповідно.

Однією з сенсацій нашої експедиції стала знахідка гнізда орлана-білохвоста. Цієї зими за 2 км від білоруського кордону нами було знайдене друге гніздо цього хижака на території заповідника. Перше гніздо знаходиться на болотному острівку біля рибгоспу неподалік с. Переброди (Дубровицький район), яке з 2011 року не заселялось орланами, але орланів постійно там фіксують працівники заповідника та місцеві мешканці. Перевірка нового гнізда була однією з головних наших завдань. Пройшовши зарослими очеретом та вербами болота до обводненого острівка ми думали що все – прийшли, але нас «порадував» господар каналів та річок – бобер (Castor fiber), який загатив усе що можна на тому островку і змусив постійно згадувати його «незлим тихим словом». Проте ми все таки дійшли до гнізда орлана. Саме гніздо розміщувалось на кремезній сухій сосні в 20 м над землею. Коли ми залізли у гніздо нас здивували дві речі – мальовничі простори Перебродівських боліт та два майже повністю оперених пташеняти орлана, які закінчили трапезу і грілися на сонечку, про що вказували залишки здобутого орланом коропа з місцевих ставків. Пташенята отримали свої кільця – перші на Рівненщині, і якщо я не помиляємось, на заході України.

Не зважаючи на втому, надоїдливих комах, пройдені кілометри важкопрохідних боліт ми отримали величезне задоволення, побачили і зробили безліч фотографій цікавих та рідкісних птахів, а також зібрали цінний науковий матеріал, який невдовзі планується опублікувати.

Наприкінець хотілося б подякувати працівникам заповідника, які всіляко сприяли нашим дослідженням і дуже часто за власний кошт і в особистий час забезпечували наше комфортне перебування.

Михайло Франчук (Рівненський природний заповідник), Іван Комарницький (Львівський національний університет), Вадим Яненко (Київський національний університет)

Коментарів: 2




  1. В. Ільчук сказав:

    Чудова робота і вражаючі результати! Вітаю!!!

  2. Вернер Виктор сказав:

    Прекрасная работа, классные фото! Поздравляю и желаю удачи!




Коментувати

ЗАБОРОНЕНІ коментарі, що містять заклики до завдавання шкоди людині чи тварині, до протиправних дій, а також образи та ненормативну лексику. Адміністрація сайту залишає за собою право видаляти їх без попереджень та додаткових пояснень.

*