Сичик-горобець у Рівненському заповіднику

Опубліковано: 13/04/2015 в 8:52. Категорії: Фаунистика, Фото, Польові дослідження
СИЧИК-ГОРОБЕЦЬ (GLAUCIDIUM PASSERINUM) НА ТОРФОВО-БОЛОТНОМУ МАСИВІ ПЕРЕБРОДИ РІВНЕНСЬКОГО ПРИРОДНОГО ЗАПОВІДНИКА

Відомо, що сичик-горобець (Glaucidium passerinum), найдрібніша сова Європи та України зокрема, має природоохоронний статус – занесена до Червоної книги України. На відміну від інших сов фауни України, цей вид залишається малодослідженим, наразі виявлено лише невелика кількість місць його гніздування. Гніздиться сичик у Карпатах та на Поліссі в стиглих та перестиглих високостовбурних лісах. Найбільше відомостей щодо гніздування цього виду відомо для Карпат, натомість для Полісся він залишається маловивченим. До цього часу на Поліссі зафіксовано гніздування сичика-горобця в Поліському і Рівненському природних заповідниках (Горбань та інші, 2003; Башта, Кузьменко, 2009), Деснянсько-Старогутському НПП (Башта, Кузьменко, 2009).

Фото: Вадима Яненка та Михайла Франчука.

Враховуючи, що Рівненський природний заповідник, який має у своєму складі придатні для гніздування місця для сичика, а також відомі знахідки цього виду М. В. Химиним (2006, 2007) на початку 2000-х рр. у масивах заповідника Сомине та Сира Погоня, ми вирішили здійснити пошуки цього рідкісного та цікавого птаха, а також паралельно провести обліки сов.

Роботи розпочалися навесні 2014 р., коли спільно із заступником директора із наукової роботи Рівненського ПЗ Ростиславом Журавчаком, колегою-орнітологом Олександром Добринським на масиві Переброди, а також із головою Рівненського осередку ТОПУ Василем Ільчуком на масиві Сомине були здійснені обліки сов. На жаль, із різних причин (погодних, можливо, відсутності сичиків) нам не вдалось віднайти сичика-горобця, хоча обліки по інших видах пройшли результативно, найбільш численною виявилася сова сіра, дещо менше – сова бородата (Strix nebulosa) та найменше – сова вухата (Asio otus).
У 2015 р. пошук сичиків було продовжено. Спільно із Вадимом Яненком (Київський національний університет ім. Т. Г. Шевченка) 27 та 28 березня організували двохденну експедицію на масив Переброди Рівненського природного заповідника. Доїхавши до с. Переброди (Дубровицький р‑н, Рівненська обл.), де знаходиться контора Північного лісництва Рівненського природного заповідника, ми зустрілись із лісничим Адамом Чмуневичем, який організував нам доїзд до території заповідника – це за 9 км від села та 14 км до початку облікового маршруту. Здійснивши обов’язкову реєстрацію у прикордонників, оскільки масив Переброди із північної та східної частини межує із кордоном Білорусі, рушили на обліки.
Взагалі територія торфо-болотного масиву Переброди малопорушена, обводнена, важко доступна і малопрохідна, характеризується великими масивами боліт та системою моренних насипів, створених у минулому льодовиком (піщані дюни), на яких зосереджені стиглі та перестиглі соснові ліси з численними сухостоями. Зважаючи на бездоріжжя, наш шлях розпочався у північній частині рибхозу «Черетяне» (17:00 год.), звідки ми попрямували по заздалегідь запланованому маршруту пішки.
При собі ми мали потрібне спорядження для обліків – фототехніку, портативну аудіо колонку для програвання фонограм птахів, звукопідсилювач, GPS-навігатор.

Обліки розпочались непередбачено для нас: переходячи через брід лісового болітця, Вадим загруз в болоті і намочив ноги, – оперативно ми зробили привал. В часі коли Вадим змінював одяг, я програвав фонограму спершу сичика-горобця, а потім сича волохатого (Aegolius funereus). О 18:45, за десять хвилин після програвання фонограми, ми нарешті почули дивний звук, який наближався до нас, – це був самець сичика-горобця, перша реєстрація для масиву Переброди. Ми всіляко намагались його сфотографувати, але чітких фото не вдалось зробити – сонце уже зайшло. Аж невдовзі, через 10–15 хвилин після цього, ми почули неподалік за 100 м ще один голос самця сичика, який наближався. Тут раптом розпочалась бійка між обома самцями, ми вирішили їх не турбувати та вирушили далі. Тож маємо на рахунку фіксацію 2 самців.
Пройшовши через два островки, які з’єднані важко прохідними бродками (кладками) на болоті, ніхто із сов не відізвався на наші провокації, було тихо, лише кричали сірі журавлі (Grus grus) на болоті. На наступному островку ми програли фонограми сичика-горобця та волохатого сича і почули якесь клацання – то була сова бородата (Strix nebulosa), яка переслідувала нас впродовж усього обходу островка, інших сов не було виявлено.
На передостанньому островку заповідника ми програвали фонограми сичика-горобця (о 20:15 год.). За 3 хвилини після того нас почав стрімко атакувати самець сичика-горобця, який спочатку подавав голос, а потім нападав на колонку з якої лунала фонограма, яку я тримав вище своєї голови, сичик ігнорував бликання світла на колонці. За 10 хвилин після його ідентифікації ми почули неподалік присутність сови бородатої, вона активно клацала дзьобом та перелітала з гілки на гілку навколо нас, після чого сичик зник.
Попереду нас залишався останній брід, а за ним останній островок, де ми планували привал до світанку, щоб потім у зворотному напрямку продовжити пошуки сичика. При переході через бродок ми раптом почули, як валяться сухостійні дерева, щось наближається до нас, – це був лось, який переходив болото в цьому ж місці, він припинив рухатись у нашому напрямку буквально за десяток метрів, і тоді наші шляхи розійшлися. Він і ми, напевне, обійшлися легким переляком. Добравшись до місця таборування, за 400 м до кордону із Білоруссю, о 22:30 ми ще раз включили фонограму сичика-горобця. Ця спроба також була успішною: він 2 рази відізвався, а потім затих. О 23:00 ми почули токування сови бородатої, яка неподалік за 500 м гніздиться у гнізді канюка із 2012 р. (Добринський та інші, 2013). Після півночі погода почала псуватись, накрапав дощ. До світанку було тихо, лише на попередньому островку ми двічі чули токування сови сірої (Strix aluco), перший о 23:45, другий о 02:00. До ранку ми залишалися на цьому острівку, кавували, щоб не заснути, обговорювали свої враження, а сови мовчали. Дочекавшись перших вранішніх співів дроздів та токування тетеруків о 5:20, ми рушили в дорогу. Погода була похмура, накрапав дощ, тому ми вирішили повертатись додому, лише спробувати приманити сичиків на виявлених попередньо місцях. Коли ми підійшли до місця знахідки третього самця, то побачили, що за 50 м від того місця було гніздо, на якому сиділа сова бородата. Неподалік активно токував самець. Побачивши це, ми попрямували до першої знахідки. Попри погану погоду нам пощастило: о півдні вийшло сонце, стих вітер, ми включили фонограму і сичик буквально за хвилину прилетів до нас, де ми йому зробили фотосесію.

На цьому наші пошуки цього разу завершились, пройдено 40 км, в результаті ми відмітили 4 самця сичика-горобця, гніздову пару та двох самців сови бородатої, одного самця сови сірої. Паралельно на маршруті ми відмітили представників рідкісних червонокнижних видів – 12 пар журавля сірого, 5 токів тетерука (Tetrao tetrix) (по 2, 3, 5, 10 та 30 самців), дятла трипалого (Picoides tridactylus), голуба-синяка (Columba oenas), сорокопуда сірого (Lanius excubitor) та пару нерозня (Anas strepera), а також відмітили першу зустріч коловодника болотяного (Tringa glareola) і пастушка (Rallus aquaticus) в цьому році.

Михайло Франчук (Рівненський природний заповідник)
Вадим Яненко (Київський національний університет ім. Т.Г. Шевченка)

Коментарів: 8




  1. Сергей Домашевский сказав:

    Спасибо! Очень интересно! Вроде бы 2 дня потратили, но отметили очень много интересного. Полевой стаж!

    • Вадим Яненко сказав:

      Ну там менше було ніж 2 доби, фактично доба. Розпочали о 17::00 27.03 і о 17:00 28.03 ми вже їхали в маршрутному таксі до
      м. Сарн.

  2. Вернер Виктор сказав:

    Просто великолепная работа. Очень интересно было почитать. Практически за сутки пройти 40 км – это просто невероятно! Когда я прохожу 25 км, то уже с ног валюсь. Жаль только, что сычиков нашли не так много. Также приятно узнать, что есть еще тетеревиные тока, где собираются по 30 самцов!

    • Вадим Яненко сказав:

      Від такої кількості тетеруків у самих подих перехопило :) найближче підпустили метрів на 100, але фотоапарату не було під рукою :(

    • Вернер Виктор сказав:

      Уверен, что вы тут побывали не в последний раз. Еще будет возможность сделать побольше фотографий.

  3. Вадим Яненко сказав:

    Планую надалі регулярні поїздки в РПЗ. Тут завжди щирий і теплий прийом колег :) наступною планується поїздка присвячена бородатій сові в травні і кільцювання її пташенят :)

    • Вернер Виктор сказав:

      Желаю Вам удачи в Вашей работе и завершить ее без потерь со стороны неясытей.

  4. Вадим Яненко сказав:

    Дякую. Звіт надам пізніше ;)




Коментувати

ЗАБОРОНЕНІ коментарі, що містять заклики до завдавання шкоди людині чи тварині, до протиправних дій, а також образи та ненормативну лексику. Адміністрація сайту залишає за собою право видаляти їх без попереджень та додаткових пояснень.

*