Український центр досліджень хижих птахів

Спостереження за гніздуванням пари змієїдів у зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 2019-2020 роках

Змієїд (Circaetus gallicus) належить до рідкісних гніздових видів хижих птахів зони відчуження Чорнобильської АЕС. Прямі спостереження у сезон розмноження показують, що за щільністю гніздових територій змієїда зона відчуження не має суттєвих відмінностей від інших районів українського Полісся. Проте знахідки жилих гнізд цього виду в її межах не відомі з моменту аварії 1986 року. У рамках проекту ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018 з дослідження хижих птахів під час періоду розмноження та міграцій нами 8 вересня 2019 року було знайдено жиле гніздо змієїда в 2 км на південний захід від колишнього села Буряківка та у 15 км на захід від Чорнобильської АЕС. Подальше спостереження за цим гніздом із використанням сучасних технічних засобів дозволило отримати багато різноманітних даних щодо біології розмноження та екології виду. Нижче ми наводимо найбільш цікаві з них.

◄ 1 ... 5 6

Гніздо змієїда розташовувалось на бічних гілках невеликої сосни на висоті 14,5 метрів над землею та перебувало у частково зруйнованому стані наприкінці сезону розмноження. Біля гнізда тримався добре літаючий молодий змієїд в ювенальному вбранні, якого продовжували підгодовувати батьки. Гніздо виявилось досить легкодоступним та мало значні шанси бути використаним наступного сезону. Проте, надійної основи в нього не було, тому його подальше використання птахами несло значні ризики для успіху розмноження. Протягом сезону 2019 року 5 з 7-ми жилих гнізд змієїда, за якими ми спостерігали в Київський та Чернігівський областях, були повністю або частково зруйновані негодою. У 3-х випадках це призвело до загибелі пташенят або кладки. З огляду на це, нами було вирішено відремонтувати гніздо протягом осінньо-зимового періоду. Ми взяли до уваги, що змієїди досить рідко займають штучні платформи та не використовують будь-які штучні матеріали при будуванні гнізда. Тобто існував ризик, що вони можуть відмовитись від подальшого використання гнізда, якщо помітять у ньому предмети зі штучних матеріалів. Тому за допомогою сталевого дроту з ПВХ покриттям природного кольору та жорсткої пластикової садової сітки була відремонтована та укріплена основа гнізда, а верхня частина значною мірою була відновлена з тих самих гілок, що використовували самі птахи. Роботи з ремонту гнізда та встановлення фотопастки над ним було виконано 25 січня 2020 р. Можливостей добре замаскувати фотопастку чи встановити її подалі від гнізда не було, тому камера у досить громіздкому корпусі залишалась єдиним потенційним джерелом занепокоєння птахів. Проте, ми прийняли цей ризик, опираючись на досвід встановлення камер біля гнізд змієїда у Франції, Ізраїлі та Угорщині.

Початок сезону став неочікувано хвилюючим: внаслідок безсніжної зими та тривалої сухої погоди територію зони відчуження охопили масштабні пожежі, які вирували протягом квітня в різних її ділянках. Ми спостерігали за розповсюдженням вогню за допомогою відповідного онлайн-сервісу NASA. Зрештою, в середині квітня осередки пожежі були зафіксовані в лісі, де знаходилась гніздова ділянка змієїдів. Здавалося, в цьому році на розмноженні хижаків там можна було ставити хрест. Лише 10 травня нам вдалось дістатися до того району і виявити на місці наслідки суцільної низової пожежі та не менш суттєві сліди роботи пожежників з рятування лісового масиву. Під дією полум’я хвоя на частині сосен пожовтіла, це трапилось і з гніздовим деревом змієїдів. Однак, сюрпризом стало те, що незважаючи на встановлену фотопастку, пожежу та її активну ліквідацію, птах у гнізді насиджував кладку.

Наступного разу ми відвідали гніздову ділянку 18 липня. Пташеня у віці 6 тижнів було активне, не мало жодних ознак голодування чи хвороб. Йому було встановлено GPS-GSM передавач, та надіте металеве кільце з номером. При обстеженні гнізда з’ясувалося, що фотопастка пропрацювала лише до кінця квітня, після чого вийшла з ладу, не витримавши екстремальних перепадів температур. Її замінили іншою. Під час робіт біля гніздового дерева змієїдів та у самому гнізді за допомогою радіометра були виконані заміри гамма-випромінювання. Потужність дози складала біля основи гніздового дерева до 2 мкЗв/год до пожежі та до 4,3 мкЗв/год після пожежі, у гнізді 2,1-2,5 мкЗв/год, що загалом у 10-20 разів перевищує звичайний природний фон.

У результаті обробки даних, отриманих з фотопастки, вдалося встановити, що дорослі птахи з’явились на гнізді 4 квітня. Протягом двох тижнів вони ремонтували гніздо, вистилали лоток свіжою хвоєю, самець приносив самиці змій та супроводжував передачу здобичі характерними ритуальними позами. Наявність фотопастки над гніздом не залишилась непоміченою змієїдами: обидва птаха час від часу звертали увагу на пристрій, але без ознак тривоги. Скоріше, їх цікавило власне віддзеркалення в об’єктиві камери. Зрештою, у другій половині дня 17 квітня самиця відклала яйце та почала його насиджувати. У цей час деякі ділянки лісового масиву вже були охоплені пожежею, а опівдні 18 квітня вона дісталася і до гніздової ділянки змієїдів. Самець якраз змінив самицю на гнізді. Після 13:00 він вже сидів у диму, заплющуючи очі, а о 13:26 був вимушений залишити гніздо. Повернувся він лише о 6-тій ранку наступного дня. Насиджував сам із перервами на декілька годин протягом дня, ночі і ранку. При тому, що самці змієїда загалом, та цей зокрема, зазвичай не залишаються на гнізді вночі. Лише опівдні 20 квітня обидва птахи повернулись на гніздо. Самець передав самиці вужа, після чого вона продовжила насиджування. Вона була відсутня протягом рівно двох діб.

Дані від пташеня із GSM-передавачем почали надходити відразу після його встановлення. Ми отримували координати з місця розташування гніздового дерева протягом тижня, аж раптом 27 липня отримані координати суттєво змінилися. Передавач перемістився на 8 км на північний схід. Оскільки пташеня на той момент було не здатне самостійно швидко здолати таку відстань, стало зрозуміло, що його було, ймовірно, віднесено з гнізда якимось хижаком. Ми спробували знайти передавач за отриманими новими координатами і таким чином вийшли до гнізда орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla), знайденого в лютому 2014 року. Серед решток здобичі в гнізді та під ним були виявлені пір’я, кістки та 4 дзьоби чорних лелек (Ciconia nigra), кістки бобрів (Castor fiber) та інших ссавців і птахів. Риба не була основою раціону цієї пари. У гнізді також знаходився передавач від пташеня змієїда, а неподалік тримався молодий цьогорічний орлан.

Що саме сталося у гнізді змієїда 27 липня, нам вдалося з’ясувати завдяки інформації з другої фотопастки, встановленої нами в липні. Пташеня поводило себе активно, швидко адаптувалось до наявності передавача на спині, тренувалось, стрибаючи на гнізді та махаючи крилами, отримувало їжу від батьків, які майже не затримувались перед камерою і тільки зрідка самі потрапляли в кадр. 27 липня о 13:15 пташеня зайняло характерну погрозливу позу, відлякуючи когось ззовні, та раптом опинилось у кігтях дорослого орлана-білохвоста. Хижак атакував молодого змієїда швидко, задушив його та почав їсти прямо на місці. Він розклював пташеня та злетів з гнізда, забравши його з собою, лише о 14:11. Ще деякий час орлан залишався неподалік у лісі, потім відніс здобич у своє гніздо, розташоване за 8 км від гніздової ділянки змієїдів. Судячи з поведінки орлана під час атаки та поїдання пташеня, дорослих змієїдів поблизу не було, що недивно, приймаючи до уваги розміри території, на якій вони полюють. Наприклад, за даними, отриманими ізраїльськими дослідниками за допомогою GPS-трекерів (Friedemann et al., 2016), дорослі змієїди відлітають на полювання за 20 і більше (до 35) кілометрів від гнізда. Ми спостерігали самця з цієї пари на полюванні на відстані більше 6 км від гніздової ділянки. Самиця з’явилась на гнізді лише через півтори години після того, як орлан уніс рештки пташеня. Той самий орлан відвідав гніздо на декілька хвилин ще наступного дня, а 30 липня о 14:45 на ньому був сфотографований самець змієїда з вужем. Більше до 20 серпня візитів птахів зафіксовано не було.

Орлана-білохвоста ми спостерігали над гніздовою ділянкою змієїдів і раніше – взимку та влітку. Вочевидь, гніздо змієїдів було йому давно відоме і доступне, але неясно, що спонукало його напасти на пташеня саме тепер, як одне з припущень, нестача кормів у наслідок аномально сухої зими. Такий великий хижак, як орлан, становить загрозу для змієїдів та сприймається ними відповідно. Зазвичай, дорослий змієїд, коли прилітає до гніздової ділянки зі здобиччю та бачить орлана, що ширяє неподалік, не спускається до гнізда, а піднімається вище та може годинами літати навколо нього на великій висоті в зоні візуального контакту, чекаючи, поки орлан не відлетить на безпечну відстань. Активні спроби прогнати орлана також трапляються, але скоріше як виключення, ніж правило. Тим не менш, спостережень нападу орлана на змієїдів не було описано, хоча, були зафіксовані непрямі ознаки його полювання на пташеня змієїда за схожих обставин у Білорусі (Івановський, 2002). На початку вересня 2013 року ми також спостерігали дорослого орлана, який сів на дерево на гніздовій ділянці змієїдів, вочевидь, зацікавлений польотами підлітка змієїда з круками, але атакувати не став та через деякий час полетів.

Таким чином, завдяки біотехнічним заходам з ремонту гнізда та застосуванню фотопасток для спостереження за активністю змієїдів, нам вдалося оцінити реакцію птахів на різноманітні чинники занепокоєння під час сезону розмноження та підтвердити одну з причин загибелі пташенят. Також були отримані дані стосовно їхнього живлення в зоні відчуження, які ще будуть оброблені та проаналізовані в наших подальших публікаціях.

Висловлюємо нашу щиру вдячність всім, хто в різний час надавав допомогу у проведенні досліджень, а саме: Сергій Гащак, Сергій Домашевський, Сергій Кірєєв, Сергій Розов, Сергій Жила, Ігор Чижевський, а також Timothy A. Mousseau за матеріальне забезпечення фотопастками та радіометром!

Андрій Сімон, Костянтин Письменний (Український центр досліджень хижих птахів), Олександр Панчук (Київський зоопарк)

Література

Грищенко В.Н., Гаврилюк М.Н., Горошко О.А., Дремлюга Г.Н., Нечай И.И., Осавлюк Д.С. (1994): К распространению редких видов хищных птиц в Киевской области. – Беркут. 3 (2): 152-153.

Домашевский С.В. (2005): Распространение, численность и миграции змееяда (Circaetus gallicus) в Киевской области. – Заповідна справа в Україні, 11 (1): 45-49.

Домашевский С.В., Гащак С.П., Чижевский И.В. (2012): Дневные хищные птицы и совы Чернобыльской зоны отчуждения (Украина). – Беркут. 21 (1-2): 64-81.

Ивановский В.В. (2002): Змееяд в Северной Беларуси: настоящее и будущее. – Беркут. 11 (2): 158-164.

Friedemann G., Leshem Y., Kerem L., Shacham B., Bar-Massada A., McClain KM., Bohrer G., Izhaki I. (2016): Multidimensional differentiation in foraging resource use during breeding of two sympatric top predators. – Scientific Reports 6, 35031. doi:10.1038/srep35031

Рекомендоване посилання:Сімон А., Письменний К., Панчук О. Спостереження за гніздуванням пари змієїдів у зоні відчуження Чорнобильської АЕС у 2019-2020 роках. – Український центр досліджень хижих птахів. 30.08.2020. https://raptors.org.ua/1977. Дата звернення: .

Позначено: Моніторинг змієїда, Фотопастки у гнізд, Хижаки Чорнобильської зони