Український центр досліджень хижих птахів

Матеріали до Совоподібних Чорнобильської зони відчуження

Даний матеріал є продовженням багаторічних досліджень хижих птахів на території Чорнобильської зони відчуження. Інші матеріали за цією темою можна прочитати за посиланням: https://raptors.org.ua/tag/birds-of-prey-chornobyl-zone.

1 2 ... 4 ►

Зона відчуження та зона безумовного (обовʼязкового) відселення навколо Чорнобильської АЕС розташована на півночі Київської області, переважно в межиріччі річок Уж і Припʼять. Загальна площа Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ) становить близько 2270 км². За природно-територіальним районуванням, вона належить до складу Київської підпровінції Українського Полісся (Маринич и др., 1985). У 2016 р. у межах ЧЗВ було створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Центральні ділянки зони (близько 12% загальної площі – територія АЕС, м. Припʼять і навколишні ліси) не увійшли до його складу, але на цій території нами проводились деякі додаткові спостереження.

Матеріал і методика

Матеріали, представлені в даній публікації, є результатом досліджень протягом 2008–2026 рр., але найбільша частина даних була зібрана протягом 2020–2026 рр. Проаналізовані також публікації дослідників, які раніше працювали на цій території.
Обліки сов проводили на пішохідних маршрутах. При цьому використовували провокування їх вокалізації за допомогою програвання запису голосів із портативної колонки (Воронецкий и др., 1989).
Результати досліджень щодо популяцій совоподібних у ЧЗВ станом на середину 2000-х років були нами опубліковані (Гащак та ін., 2006; Домашевский и др., 2012).

Результати та обговорення

На даний час у ЧЗВ зареєстровано 8 видів Совоподібних. Нижче наведено нариси по кожному виду.

Сипуха (Tyto alba). Залітний вид. Завдяки фотопастці було зафіксовано одну особину 18.09.2018 р. біля с. Старі Шепеличі (А. О. Сімон, особ. повід.).

Сова вухата (Asio otus). Нечисельний гніздовий птах. Зрідка чули токування птахів у лісових масивах біля галявин, також у м. Чорнобиль (до трьох пар), Припʼять і в с. Старі Шепеличі (Гащак та ін., 2006). Пізніше, в березні 2011 р., в сс. Чапаївка та Зимовище. За нашими спостереженнями, відносно невелика чисельність ворони сірої (Corvus cornix) і сороки (Pica pica), які гніздяться в регіоні, створює дефіцит гніздових споруд, які зазвичай використовують вухаті сови.

Сова болотяна (Asio flammeus). На гніздуванні є рідкісною. Було декілька зустрічей птахів у різних частинах заповідника у гніздовий період (Гащак та ін., 2006; Домашевский и др., 2012).

Пугач (Bubo bubo). Рідкісний гніздовий птах заповідника. Його перебування на цій території відмічали ще в 1950-х рр. (Жежерин, 1969). Нині у заповіднику в різні роки передбачається гніздування близько 10–15 пар (Гащак та ін., 2006; Домашевский и др., 2012). Оселяється біля відкритих і заболочених ділянок лісу. Навесні 2021 р. з метою пошуку цього виду ми цілеспрямовано обстежили багато ділянок, де раніше дослідники спостерігали пугача, а також перспективні місця його перебування. Використовували провокування птахів на запис голосу й обстежували горища закинутих будівель (оскільки в заповіднику відомі випадки гніздування виду під дахами будівель – Домашевский и др., 2012). Проте у такий спосіб пугача ми не виявили. У сутінках 17.01.2018 р. бачили птаха в долині Припʼяті біля с. Крива Гора. Пелетка пугача знайдена 5.05.2021 р. у с. Лубʼянка. У центрі недобудованої градирні біля АЕС 20.05.2021 р. було знайдено мертве пташеня віком близько місяця. Тут же тримались і дорослі птахи. За нашими спостереженнями, пугачі гніздилися на будівельних риштуваннях на висоті близько 100 м усередині градирні. На цьому ж місці в сутінках було чути голос пугача 9.02 і 16.02.2022 р. Імовірно, в цей рік птахи також гніздилися. Ми виявили послід, пелетки, пірʼя жертв і пірʼя пугачів. У 2023 р. гніздування, вірогідно, було невдалим – пташеня віком біля 1,5 місяця знову випало з гнізда й загинуло. Залишилося незʼясованим, чи були у гнізді ще пташенята. У 2024 р., 24 червня, в середині градирні виявили пташеня віком близько 2,5 місяців, яке вже непогано літало. Це ж пташеня з дорослим птахом спостерігали у градирні 31.07.2024 р. (фото). У 2025 і 2026 рр. гніздування пугача в градирні не спостерігалось. Спектр живлення виду дуже широкий – переважають птахи, трапляються також ссавці. Знаходили залишки таких видів: чапля (Ardea sp.), крижень (Anas platyrhynchos), боривітер звичайний (Falco tinnunculus), тетерук (Lyrurus tetrix), куріпка сіра (Perdix perdix), слуква (Scolopax rusticola), мартин звичайний (Larus ridibundus), сова вухата (Asio otus), сова сіра (Strix aluco), крук (Corvus corax), припутень (Columba palumbus), дрізд чорний (Turdus merula), а також їжак білочеревий (Erinaceus roumanicus).

Сичик-горобець (Glaucidium passerinum). Уперше цього птаха спостерігали біля кордону з Білоруссю у 2009 р. (Домашевский и др., 2012). Згодом, використовуючи запис голосу птаха, в лютому й березні 2017 р. у Товстолісівському лісництві було виявлено 4 самців (Домашевский, 2017). У наступні роки нами в заповіднику локалізовано 44 точки, де в різні пори року перебували сичики. Загальна чисельність за нашими оцінками може сягати щонайменше 50 гніздових пар.

Сич хатній (Athene noctua). Раніше був нечисельним гніздовим видом (Гащак та ін., 2006). Імовірно, після того, як люди залишили села, перестали функціонувати ферми й технічні споруди, сич поступово став зникати з території ЧЗВ. Під час наших досліджень ми його зустріли лише два рази у м. Чорнобиль – 16.08.2021 р. і в сутінках 16.03.2026 р. птах кричав у секторі покинутих будинків міста.

Сова бородата (Strix nebulosa). Уперше інформація про гніздування цього виду в ЧЗВ зʼявилась у 2003 р. (Домашевский, 2004). У подальші роки інформація про зустрічі бородатої сови стала надходити частіше. Зазвичай її спостерігали в північно-західній частині ЧЗВ (Домашевский и др., 2012). Дорослу сову ми фотографували 27.10.2020 р. на схід від с. Вільча. Два молодих птахи, що вже добре літали, зареєстровані 31.07.2017 р. на схід від с. Речиця. Одного птаха виявлено за допомогою фотопастки 18.01.2024 р. за 4 км південніше с. Янівка (А. О. Сімон, особ. повід.). В Україні в різні роки гніздиться від 60 до 110 пар бородатої сови (Lawicki et al., 2013). На території заповідника гніздиться 10–15 пар, що становить 9–25% загальної чисельності української популяції виду.

Сова сіра (Strix aluco). Найбільш численний вид сов, який трапляється в ЧЗВ. Регулярно реєструється в лісових масивах, в покинутих селах, також у м. Чорнобиль. Найбільш численна ця сова в старих дубово-грабових і мішаних лісах. У лісах такого типу на території Лубянського і Корогодського лісництв у квітні 2012 р. ми реєстрували не менше одного токуючого самця на кожний кілометр маршруту.

Таким чином, серед 8 виявлених видів совоподібних 7 є гніздовими та 1 − залітним. Протягом періоду наших досліджень у ЧЗВ зʼявився один вид (сипуха). Чисельність сови вухатої та сича хатнього скорочується через зміну системи господарювання. Чисельність сичика-горобця збільшується. Популяції інших видів сов є стабільними або піддаються флуктуаціям.

Сергій Домашевський (Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник, Український центр дослідження хижих птахів)

Література

Воронецкий В. И., Тишечкин А. К., Демьянчик В. Т. Методы учета сов. – Методы изучения и охраны хищных птиц (методические рекомендации). – Москва, 1989. – С. 23-26.

Гащак С. П. Позвоночные животные Чернобыльской зоны (Чернобыльского радиационно-экологического биосферного заповедника), включенные в Красную книгу Украины (2009 год). – Проблеми Чорнобильської зони відчуження. Науково-технічний збірник. – 2018. – Вип. 18. – С. 5-53.

Гащак С. П., Вишневський Д. О., Заліський О. О. Фауна хребетних тварин Чорнобильської зони відчуження (Україна). – Славутич, 2006. – 98 с.

Гащак С. П., Домашевський С. В. Орнітокомплекси ділянки «Товстий Ліс» як передумованадання їй охоронного статусу. – Проблеми Чорнобильської зони відчуження. Науково-технічний збірник. – 2013. – Вип. 11. – С. 79-89.

Домашевский С. В. Бородатая неясыть (Strix nebulosa) в Киевском Полесье. – Вестн. зоол. – 2004. – Т. 38, вип.. 2. – С. 20.

Домашевский С. В. Встречи воробьиного сычика (Glaucidium passerinum) в Чернобыльской зоне отчуждения (Украина). – Беркут. – 2017. – Т. 26, вип. 1. – С. 73-74.

Домашевский С. В., Гащак С. П., Чижевский И. В. Дневные хищные птицы и совы Чернобыльской зоны отчуждения. – Беркут. – 2012. – Т. 21, вип. 1-2. – С. 64-81.

Жежерин В. П. Орнитофауна украинского Полесья и ее зависимость от ландшафтных условий и антропических факторов. Видовой состав гнездящихся птиц, распределение по территории,численность, вопросы охраны, зоогеография. – Дис. … канд. биол. наук. – К., 1969. – 539 с.

Маринич А. М., Пащенко В. М., Шищенко П. Г. Природа Украинской ССР: Ландшафты и физико-географическое районирование. – К.: Наукова думка, 1985. – 224 с.

Lawicki L., Abramcuk A.V., Domashevsky S.V., Paal U., Solheim R., ChodkiewicsT., Wozniak B. Range extension of Great Grey Owl in Europe. – Dutch Birding. – 2013. – 35 (3). – Р. 145-154.

Рекомендоване посилання:Домашевський С. Матеріали до Совоподібних Чорнобильської зони відчуження. – Український центр досліджень хижих птахів. 23.05.2026. https://raptors.org.ua/7633. Дата звернення: dd.mm.yyyy.

Позначено: Сичик-горобець в Україні, Хижаки Чорнобильської зони