Рецензія на книгу «Червона книга Буковини» (2007)
Рецензія на книгу: СКІЛЬСЬКИЙ І. В., ХЛУС Л. М., ЧЕРЕВАТОВ В. Ф., СМІРНОВ Н. А., ЧЕРЕДАРИК М. І., ХУДИЙ О. І., МЕЛЕЩУК Л. І. ЧЕРВОНА КНИГА БУКОВИНИ. ТВАРИННИЙ СВІТ. − Чернівці: ДрукАрт, 2007. − Т. 2, Ч. 1. − 260 c. (ПТАХИ)
Обсяг виконаної авторами роботи просто вражає: крім власних даних для аналізу використані численні літературні джерела, фонди зібрань різноманітних музеїв, наукової колекції кафедри зоології Чернівецького університету, а також особисті повідомлення багатьох колег-зоологів і любителів природи. Це дало змогу отримати достовірні дані з усієї території Чернівецької області.
У томі, що рецензується, наведена інформація про 68 хребетних тварин (за винятком горобиних птахів і ссавців), які зустрічаються на Буковині та занесені до Червоної книги України (1994). У тому числі представлені нариси про 12 видів денних хижих птахів та 5 видів сов. Про види птахів, які є залітними, або пролітними, наведена лише коротка інформація, що є цілком виправданим. Про види птахів, які гніздяться (гніздилися) в межах Чернівецької області наведені відомості щодо созологічного статусу, зовнішнього вигляду, поширення, чисельності та екології (у тому числі детально − на Буковині), а також охорони виду.
У той же час Червона книга Буковини не «проливає світла» на питання сучасного статусу багатьох рідкісних хижих птахів. Зокрема, сучасне гніздування скопи, шуліки рудого, луня польового, змієїда, могильника, беркута, орлана-білохвоста, балабана, сапсана, волохатого сича, сичика-горобця передбачається лише на основі зустрічей птахів, причому нерідко ще у 1980-ті − 1990-ті роки. Для таких видів, як орел-карлик та сова довгохвоста немає сучасних даних про знахідки гнізд, хоча їхнє гніздування практично не викликає сумнівів. Але цей певний недолік не відноситься до самої книги, а лише є свідченням недостатньої фауністичної вивченості регіону та є важливим орієнтиром для подальших досліджень.
Хочеться порадити авторам також обережніше ставитися до наведення точних місць зустрічей з окремими рідкісними видами, що важливо для їхнього подальшого збереження.
Видання Червоної книги Буковини стало першим не тільки для Чернівецької області, а також для всієї України. Його значення важко переоцінити, адже це основа для ведення кадастру тваринного світу та написання наступного видання Червоної книги України. Крім того, це перша спроба регіонального орнітологічного узагальнення − етапу, який нині назрів для багатьох регіонів України. Наступним кроком для зоологів Буковини можна порадити видання Червоної книги регіонально рідкісних видів. У цьому плані гарним прикладом є Росія, де більшість суб’єктів федерації нині вже мають такі видання.
Наостанок хочеться привітати авторський колектив з виданням важливої публікації, побажати подальших творчих успіхів та подякувати за надання для розміщення на сайті Українського центру досліджень хижих птахів електронного варіанту книги.
Максим Гаврилюк