Стеження за молодим змієїдом за допомогою GPS-GSM трекера після випуску з реабілітаційного центру
Відновлення здібності хижих птахів повноцінно існувати в дикій природі після тривалої реабілітації – це складний процес, який важко проконтролювати. Зазвичай їх доля з моменту випуску з неволі залишається невідомою. Однак, змогу дізнатись її надає застосування методів телеметрії. Восени 2019 року GPS-GSM передавачем у Львівській області був помічений молодий змієїд після реабілітації в центрі «Вільні крила». Щоправда, тоді птах зник за тиждень після початку міграції з невідомих причин на території Румунії. Місцеві орнітологи не змогли його знайти. Цьогоріч нам вдалося відстежити пересування і долю іншого змієїда, реабілітованого в Київській області.
Фото Ірини Снопко, Євдокії Решетнік, Андрія Сімона.
7 листопада 2021 року молодий змієїд у віці декількох місяців був підібраний неподалік с. Скрипки Васильківського району Київської області. Птах був зовсім знесилений, і його доправили до приватного реабілітаційного центру «Садиба Нюшанікове» Ірині та Валерію Снопко. Після огляду ветеринара змієїду було призначено курс лікування. Він залишався в центрі до травня 2022 року, коли, зважаючи на цілком задовільний стан птаха, було вирішено випустити його на волю. На щастя, у нашому розпорядженні був GPS-GSM передавач, який ми використали для подальшого відстеження переміщень змієїда в рамках міжнародного гранту Ecotone-Telemetry. У разі тривалого зниження активності птаха у нас була б змога знайти його та повернути до центру.
Умови для адаптації змієїда до самостійного життя в дикій природі складались непогані, як через сприятливу погоду, так і через воєнний стан, що призвів до значного скорочення господарської діяльності та загальної кількості людей поза межами населених пунктів.
Протягом усього часу стеження трекер був налаштований наступним чином: запис координат за GPS 1 раз на кожні 3 години, передача – 2 рази на добу; запис даних за GPRS 1 раз на кожні 30 хвилин, передача – 1 раз на 3 доби.
Після випуску, що відбувся ввечері 9 травня, змієїд впродовж 4,5 місяців подолав загальний шлях довжиною більше 2200 км лише за даними GPS (Мапа).
На діаграмі наведений розподіл часу в днях: синьо-зеленим – коли змієїд не полишав меж певних обраних ділянок, помаранчевим – коли вилітав у різних напрямках, але повертався назад, або пересувався від попередньої ділянки до наступної (з першої a до останньої j):
a) заплава р. Десна у с. Воропаїв Вишгородського р-ну Київської обл. 9-15.05;
b) 10 км SE – національний природний парк “Залісся” 18-23.05;
c) 110 км NE – с. Прохори Ніжинського р-ну Чернігівської обл. 27-28.05;
d) 30 км NW – с. Будище Ніжинського р-ну 30.05;
e) 70 км SW – межа Київської і Чернігівської обл. у с. Заворичі 4-29.06;
f) 20 км N – с. Данівка Чернігівського р-ну 1.07;
g) 80 км NE – сс. Авдіївка і Боромики Чернігівського р-ну 11.07-30.08;
h) 150 км SW – м-в Осокорки і с. Гнідин біля Києва 6-11.09;
i) 50 км N – сс. Літки і Соболівка Броварського р-ну Київської обл. 14-15.09;
j) 20 км NE – с. Беремицьке Чернігівського р-ну 19-22.09.
Змієїд перебував на обраних ділянках від 1 до 51 дня. Місцевість на них мала переважно відкритий характер із невеликими озерцями, каналами, заболоченими низинами впереміж із групками кущів і дерев. Діаметр ділянок коливався від 2 до 10 км, що у декілька разів менше за розмір звичайної гніздової території пари змієїдів. Перебуваючи на таких ділянках, молодий птах, судячи з усього, замість активного полювання з повітря тривалий час полював з присад. Особливо помітно його активність падала у спекотні та дощові дні. Ділянки розташовувались на відстані 20-150 км одна від одної. Проте, перелітаючи між ними, змієїд долав набагато більші дистанції непрямими шляхами. Так найбільша відстань, яку птах пролетів за 1 день, перевищила 200 км. Це сталося 2 липня під час перельоту з Чернігівського району на північ Могилівської області в Білорусі. А загальна довжина його шляху від ділянки f до g склала понад 770 км, хоча вони віддалені одна від одної лише на 80 км. Можна припустити, що такі раптові перельоти на великі відстані молодий недосвідчений змієїд здійснював, супроводжуючи інших представників свого виду, як це відбувається в період сезонних міграцій. Слід згадати, що молоді змієїди в перехідному вбранні під час кочівель – звичайні відвідувачі гніздових ділянок територіальних пар в Українському Поліссі. Загалом за 137 днів стеження птах пересувався в межах прямокутника приблизними розмірами 430 х 160 км, витягнутого з півдня на північ між 50-ю й 55-ю паралелями північної широти та 30-м і 33-м меридіанами східної довготи.
За нашими спостереженнями, дорослі змієїди під час міграцій надають перевагу ночівлі в лісі, і через це їх легко сплутати з місцевими територіальними птахами, коли ті вирушають вранці на полювання. Однак, молодий змієїд, за яким велось стеження, хоча і не уникав лісів, але і не перелітав регулярно на ночівлю всередину лісових масивів.
31 серпня змієїд почав мігрувати в південно-західному напрямку з ділянки g, за 6 днів подолав понад 150 км і через несприятливі погодні умови зупинився в районі Осокорківських луків на південний схід від Києва. Тривалий холодний дощовий період у вересні змусив його повернутися на північ до заплави Десни в пошуках кращих місць для полювання. Через низьку температуру повітря і щільну хмарність передавач став працювати з довгими перервами, а 22.09 сигнал остаточно зник. Ірина і Валерій Снопко організовували пошукову експедицію. Їм вдалося знайти змієїда, але з’ясувалося, що він, на жаль, загинув. Огляд показав цілком задовільний стан птаха, він не мав ознак знесилення або хвороби, проте мав пошкодження, що свідчили про ймовірне поранення від вогнепальної зброї.
Підсумовуючи результати стеження за молодим змієїдом після піврічної реабілітації, можна з упевненістю стверджувати, що адаптація його в дикій природі пройшла успішно, він навчився самостійно полювати і мав достатньо сил для тривалих перельотів, що також свідчить про гарні умови утримання і якісну реабілітацію хижака перед випуском. Рішення випускати птаха на початку сезону розмноження було, вочевидь, правильним і забезпечило перебування змієїда у найбільш сприятливому для успішної адаптації середовищі максимально довгий час.
Наостанок висловлюємо щиру вдячність Олегу Шеремету за інформацію щодо знахідки та порятунку птаха, Назару Поверляку і Сергію Домашевському за поради стосовно умов утримання змієїда в неволі та його реінтродукції до природного середовища, а також Ірині та Валерію Снопко за час та зусилля з лікування птаха, ретельний догляд за ним та важкі пошуки після зникнення сигналу його трекера.
Костянтин Письменний, Андрій Сімон (Український центр досліджень хижих птахів)