Спостереження за гніздуванням підорлика малого на півночі Рівненської області за допомогою фотопастки
Протягом багатьох років нами проводяться дослідження гніздової біології хижих птахів Рівненського природного заповідника. У попередніх дописах було висвітлено результати наших досліджень гніздового життя підорлика великого (Clanga clanga) та осоїда (Pernis apivorus) за допомогою фотопасток, які встановлювали біля їхніх гнізд. Наявність більшої кількості фотопасток дало нам можливість розширити спектр досліджень на інші види хижих птахів. У 2022 році фотопастку було встановлено біля гнізда підорлика малого (Clanga pomarina).
Парадоксальним є факт, що гніздова біологія більш рідкісного великого підорлика вивчена нами краще. Адже моніторинг цього виду ми здійснюємо вже понад 10 років. Тому метою досліджень було усунення прогалин у наших знаннях щодо особливостей гніздування малого підорлика.
За даною гніздовою парою малого підорлика ми спостерігаємо протягом 5 років. Вона гніздиться серед сильно заболоченого старого вільхового лісу в заплаві р. Случ неподалік м. Сарни Рівненської області. В окремі роки ми кільцювали пташенят кольоровими кільцями, а в 2022 році встановили фотопастку біля заселеного гнізда. Встановлення фотопастки відбулось 16.07.2022 р. під час планового обстеження відомого нам гнізда підорлика малого. Гніздо розташоване на одиночному дубі. У ньому було одне пухове пташеня, на яке наділи металеве і пластикове (кольорове) кільця Українського центру кільцювання. Для досліджень ми використовували фотопастку Bushwhacker 3D. Після руху в полі зору камери робилось 3 фото (якість – 3 Мб), після цього – пауза 5 хвилин. Такі налаштування було використано із урахуванням попереднього досвіду встановлення фотопасток для економії заряду батареї та охоплення якомога більшого інтервалу спостережень. Даний вид фотопастки зарекомендував себе як надійний і зручний у налаштуваннях пристрій.
Фотопастка працювала до 05.11.2022 р., після чого вона була знята. Час роботи – 113 діб, зроблено 4800 фото.
При попередньому опрацюванні відзнятих світлин, ми отримали наступну цікаву інформацію.
Пташеня перебувало у гнізді до 29 липня, після цього вперше його самостійно покинуло. Це на тиждень раніше, ніж покидають гнізда пташенята великого підорлика. Пташеня малого підорлика мало зв’язок із своїм гніздом до 17 вересня. У першій декаді серпня батьки приносили на гніздо корм для нього. У подальший період пташеня щоденно відвідувало гніздо, деколи для ночівлі і під час денного відпочинку. До настання осені такі відвідини рідшали. У середині вересня у підорликів розпочинається сезонна міграція, тому пташеня і дорослі птахи у цей період могли покинути свою гніздову територію.
За час перебування у гнізді дорослі птахи годували пташеня представниками 4 класів тварин: Земноводні (жаба озерна / ставкова, жаба гостроморда / трав’яна); Плазуни (ящірка живородна – одиночно); Птахи (горобині птахи не визначені до виду, ймовірно очеретянки); Ссавці (горностай, вивірка, полівка (невизначена до виду). Найбільш численним видом, який добували дорослі птахи для пташеняти, була полівка. Їх підорлики могли добувати на агроландшафтах поблизу своєї гніздової ділянки.
Дорослі птахи приносили корм у середньому 1,9 разів на добу (мінімально 1 раз, максимально – 3 рази), здебільшого у першій половині дня, найчастіше – між 9 та 10 годинами ранку. За час спостережень за гніздом найраніше корм приносили о 7 годині ранку, а найпізніше – о 20:43. Переважно приносом корму пташеняті займався самець, а самка постійно перебувала у гнізді з пташеням.
Підсумовуючи отриману первинну інформацію з цього гнізда, яка потребує ще ґрунтовнішого аналізу, ми відзначаємо подібність гніздового життя підорлика малого з його близьким родичем – підорликом великим. Це проявляється у схожості гніздової поведінки, фенології гніздування. Однак різняться кормові уподобання, що пов’язано з природніми умовами гніздової ділянки, які визначають розділення екології цих двох видів.
Надалі слідкуйте за нашими дописами – далі буде.
Автори висловлюють вдячність Миколі Скирпану за допомогу у демонтажі фотопастки.
Михайло Франчук (Рівненський природний заповідник, Український центр дослідження хижих птахів), Андрій Сімон (Український центр дослідження хижих птахів)