Індивідуальна ідентифікація змієїдів у дикій природі
У наших попередніх дописах, присвячених аналізу поведінки змієїдів, ми наводили дані польових спостережень, які були отримані переважно завдяки індивідуальній ідентифікації птахів на фотознімках. Регулярне знімкування змієїдів біля їхніх постійних гніздових ділянок дозволило ідентифікувати місцевих самців і самиць, пташенят після вильоту з гнізда, а також відвідувачів зайнятої гніздової ділянки різного віку і статі. У той же час, індивідуальне визначення змієїдів може використовуватись ширше, зокрема для аналізу даних, що завантажуються до загальнодоступних баз спостережень. Типові ознаки статі і віку описані в літературі. Однак, існують деякі важливі практичні питання, варті того, щоб зупинись на них детальніше.
Слід зауважити, що саме фотографування, а інколи лише відеознімкування дозволяють виявити певні ознаки птахів під час спостережень з великої відстані, особливо в русі. Бувають обставини, що заважають отримати чіткий знімок. Наприклад, коли птах кружляє далеко у спекотний день, через оптичні викривлення нагрітого повітря, або якщо між спостерігачем і хижаком розташовані гілки дерев чи кущів. В обох випадках слід увімкнути запис відео. Потім, переглядаючи його кадр за кадром, можна знайти такі, на яких видно характерні особливості забарвлення, линяння, статури тощо. Навичку швидко перемикати режим роботи фотокамери залежно від обставин варто спеціально тренувати.
Під час визначення видів хижих птахів за світлинами, завантаженими у базу даних iNaturalist, звертає на себе увагу більша індивідуальна мінливість забарвлення змієїда (Circaetus gallicus) у порівнянні з іншими видами роду Circaetus, що мешкають в Африці. Ця особливість, яку відзначив також Бернар Жубе (Joubert, 2007), дає змогу виділяти більше постійних індивідуальних ознак окремих птахів. Крім того, слід зауважити, що забарвлення змієїдів в інших частинах ареалу, наприклад, в Індії та Південно-Східній Азії, може відрізнятись. Особливо птахи в ювенільному вбранні часто мають забарвлення, нетипове для представників цього виду з Європи. Прояви таких географічних відмінностей і їх причини можуть стати перспективною темою для майбутніх досліджень. Далі розглянуто особливості зовнішнього вигляду змієїдів на основі власних багаторічних спостережень і знімкування їх на півночі України, а також аналізу зображень декількох тисяч різних птахів лише з європейської частини гніздового ареалу.
Статеві відмінності. Характерні ознаки самців і самиць змієїда можуть бути виражені чітко, а можуть – лише частково. Дорослі самці в середньому мають «легшу» статуру, відносно більшу голову, краще виражені надбрівні дуги, контрастніші темні «вуса», самі вони світліші, менш плямисті, темні плями знизу зосереджені в передній частині тіла, індивідуальні варіації забарвлення в них більш помітні. У самиць переважно все навпаки. Однак, видозміни перерахованих ознак можуть перекриватись у крайніх випадках індивідуальної мінливості для обох статей. У той же час, ймовірність збігу, коли в одній парі опиняться великий темний самець і дрібна світла самиця, дуже невисока. Навіть у такій ситуації слід оцінити забарвлення вола: у самців воно різною мірою поздовжньо-строкате, у самиць – суцільно-темне. Линяння птахів та індивідуальні варіації можуть завадити розгледіти цю різницю. Проте, як правило, вона однаково залишається помітною на нижній межі темного «нагрудника», яка в самців має зубчастий вигляд або складається з тонких вертикальних рисок, а в самиць вона переважно рівна, без гострих зубців. Окрім того, нами не було виявлено жодного самця, в якого темні смуги на махових перах явно заходили би на 7-е і 8-е першорядні махові.
Коли за статурою і забарвленням важко визначити стать, слід також звернути увагу на товщину цівки. Згідно з результатами спеціальних досліджень, проведених у Франції (Jalby et al., 2012), у середньому самиці мають товстіші лапи, але діапазони їх розмірів для обох статей значною мірою перекриваються. Це чудовий приклад того, як на практиці варто сприймати всі окремі ознаки, завжди оцінюючи їх у сукупності. Тут треба зауважити, що комбінуватись в окремих птахів вони можуть по-різному. Наприклад, у дуже плямистої самиці темні смуги необов’язково доходять до 8-х першорядних махових, а у такого самого самця повздовжні риски на волі необов’язково зливаються з тлом.
Вікові відмінності. Зміна вбрання від ювенільного до дорослого відбувається у змієїдів поступово. Одночасно вони можуть мати пера, що належать до 3-х різних генерацій. Це суттєво ускладнює точне визначення віку. Основною характерною рисою проміжного вбрання є світла голова, помітна з великої відстані. Навіть коли молоді птахи досягають статевої зрілості і намагаються зайняти свою територію, саме нерівномірність забарвлення голови, наявність світлих ділянок, які контрастують з оперенням вола і шиї, видає їх вік.
У дорослих змієїдів забарвлення також дещо змінюється з року в рік. Малюнок темних плям на нижній частині тіла стає більш упорядкованим, вони більше концентруються ближче до голови і частково або повністю зникають біля хвоста, смуги на махових перах стають ширшими і чіткішими. Ці зміни демонструють птахи обох статей, проте вони менш значні, ніж індивідуальні і статеві відмінності.
На практиці під час перевірки результату розмноження важливо вміти здалеку відрізняти молодого цьогорічного змієїда від його батьків у польоті. Хотілось би означити три основні характерні особливості птаха в ювенільному вбранні першого року, на які не завжди звертають увагу в літературі:
– інший силует, з вужчими крилами в їх кистьовій частині;
– відсутність або малопомітність ряду темних плям між кистьовим згином і кінцем крила, а саме на великий нижніх покривних перах першорядних махових;
– бездоганні обриси і забарвлення, непорушені линянням.
Линяння. У змієїдів в Україні воно починається у квітні і закінчується у вересні. Якщо потрібно зафіксувати індивідуальний малюнок темних плям на нижній частині тіла змієїда, то фотографувати його слід одразу після прильоту з місць зимівлі в першій половині квітня, або вже восени. Окремі великі пера можуть ще не набути остаточної довжини до самого відльоту птахів на зимівлю. Перш за все, варто зважати на 7 крайніх першорядних махових у кожному крилі (з 4-го до 10-го), які добре видимі в польоті і відрізняються одне від одного за формою опахала. Приблизно половина їх оновлюється за сезон розмноження в різній послідовності. Линяння махових в обох крилах може відбуватись симетрично або ні, і схоже, що це також може бути індивідуальною особливістю конкретного птаха. З одного боку, линяння суттєво спотворює індивідуальний малюнок темних плям, з іншого – дозволяє набагато краще ідентифікувати птахів протягом одного сезону розмноження. З цією метою слід відстежувати послідовність зміни стану 14-ти великих махових пер, який оцінюється за світлинами, зробленими в умовах як прямого, так і контрового освітлення:
1) нове перо, темніше і більш сіре, з чіткими рівними краями;
2) рівне, але більш коричневе і світліше в порівнянні з новими;
3) зношене, з рваними краями, пошкоджене або обламане;
4) просвіт на місці пера, яке випало;
5) різні етапи росту нового пера.
Часто третьої стадії може не бути, і заміна пера відбувається до його суттєвого зношення. Меншою мірою в індивідуальному визначені допомагають інші махові пера і пера хвоста, тому що їх важче роздивитись на знімках і вони не так добре відрізняються між собою. Однак, їх теж слід враховувати під час аналізу перебігу линяння. Серед них пера, що виросли недавно, додатково виділяються ширшою світлою облямівкою на кінці, яка з часом поступово стирається.
Нові великі пера у змієїдів зазвичай зростають протягом декількох місяців. Проте деякі з них можуть зупинятись у рості, так і не досягнувши остаточної довжини, або навпаки перерости певною мірою сусідні. Такі пера зберігаються як додаткові індивідуальні ознаки довше, ніж один сезон. Якщо нове перо було значно пошкоджене, птах може позбутись його швидше ніж за рік.
Зовсім без впливу линяння залишається ювенільне вбрання молодих птахів першого календарного року, тому вони мають дійсно унікальні індивідуальні малюнки темних плям, а іноді – специфічні обриси через наявність пер з аномаліями росту.
Територіальний розподіл. Оскільки змієїди в Україні – рідкісні гніздові птахи, протягом сезону розмноження їх набагато легше ідентифікувати індивідуально, порівняно з іншими регіонами, де щільність гніздування вища, або з місцями спостережень міграційних скупчень. За даними мічення кольоровими кільцями, які були отримані французькими дослідниками (Malafosse, 2017), змієїди загалом схильні займати гніздові території поблизу місця народження. В умовах Українського Полісся відстань між гніздовими ділянками сусідніх пар вздовж заплав річок складає від п’яти до декількох десятків кілометрів. Якщо популяція стабільна, то в середньому на кожного самця, що розмножується, має припадати один молодий самець, що починає розмножуватись неподалік. Відповідно, є певна імовірність в одній місцевості спостерігати самців змієїда, які є родичами, тобто носіями одного фенотипу, іншими словами, схожих один на одного за рядом ознак. Практичні результати спостережень добре узгоджуються з цими припущеннями. Щодо самиць, то, як було зазначено вище, вони за забарвленням менш відрізняються одна від одної, і тому з погляду індивідуальної ідентифікації не так важливо, родичі вони чи ні. Однак, у майбутньому варто було б перевірити ступінь спорідненості птахів із сусідніх територіальних пар за допомогою генетичного аналізу зразків пер, зібраних на їхніх гніздових ділянках, з одночасним визначенням належності цих пер конкретним особинам.
Таким чином, з одного боку легше ідентифікувати місцевих змієїдів під час сезону розмноження через їх невелику кількість, з іншого – змієїди з однієї місцевості можуть бути більш схожими між собою, ніж випадкові мігранти.
Застосування аналізу зображень. Швидкий сучасний розвиток і здешевлення фотообладнання, носіїв інформації та програмного забезпечення для обробки фото- і відеоматеріалів, відкривають широкі можливості для збору і обробки даних польових спостережень, впровадження методів ідентифікації птахів шляхом детального аналізу їхнього зовнішнього вигляду. Такий підхід дозволяє уникати стресу птахів під час їх відловлювання в дикій природі, виключити вплив на їх поведінку штучних засобів візуального маркування, а також установлених на них супутникових або GSM передавачів, нівелювати інші зайві ризики. Також ідентифікація птахів за допомогою фотографування може бути набагато масовішою завдяки залученню великої кількості спостерігачів і є набагато менш витратною, ніж методи з використанням різноманітного спеціального обладнання. У той же час, індивідуальне розпізнавання птахів у дикій природі може суттєво доповнювати загальні дані моніторингу і відстежування стану популяції на певній території, особливо стосовно рідкісних видів хижих птахів, а також дозволяє аналізувати варіативність різних аспектів їх біології.
Отже, на нашу думку, метод індивідуальної ідентифікації хижих птахів за їх фото- і відеозображеннями вартий ширшого застосування під час здійснення моніторингу їх гніздових популяцій і аналізу спостережень у відкритих базах даних.
Костянтин Письменний (Український центр досліджень хижих птахів)
Література
Campora M., Cattaneo G., 2005 – Ageing and sexing Short-toed Eagles // British Birds, 98: pp. 370-376.
Forsman D., 1999. The raptors of Europe and the Middle East: A handbook of field identification. London: T. & A.D. Poyser. – 589 p.
Jalby V., Malafosse J. P., Nore T. et Wink M., 2012 – Détermination, par la biométrie, du sexe des poussins chez deux espèces de rapaces Circaetus gallicus et Buteo buteo. Comparaison avec les Autours des palombes Accipiter gentilis et les Buses variables adultes // Alauda, 80 (3): 187-202.
Joubert B., 2001. Le Circaète Jean-le-Blanc: Ed. Eveil Nature, St-Yrieix-sur-Charente. – 72 p.
Joubert B., 2007 – Lien de parenté chez les six espèces du genre Circaetus // La Plume du Circaète n° 5: pp. 10-11.
Malafosse J.-P., Malafosse I., 2017. Le Circaète Jean-le-Blanc, résultats pour 2017. Suivi des Rapaces forestiers en Lozère et dans le Parc National des Cévennes, rapport interne C.R.B.P.O./ P.N.C.: 13 p.
Papp G. Ageing and sexing of the Short-toed Eagle – an aid to improve the quality of field observations in Hungary. – HoverOverUs • Short-toed-Eagle. 07.12.2015. https://short-toed-eagle.net/?p=1938. Date of access: 25.02.2024.
Petretti F., 2008. L’ Aquila dei serpenti: – Prima edizione. – 272 p.
Зубаровський В. М., 1977. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. – К.: Наук. думка. – 322 с.