Про особливості переміщень великих підорликів у літній період
Раніше ми вже писали про реалізацію проєкту щодо вивчення переміщень великого підорлика (Clanga clanga) в Україні. Він здійснюється за підтримки міжнародного гранту Ecotone-Telemetry. Мічення птахів було розпочато нами в 2019 році; використовували GPS-GSM передавачі. Їх було надіто як на дорослих особин, так і на пташенят у гніздах. У даному дописі ми більш детально зупинимося на поведінці молодих великих підорликів, які не приступали до розмноження, в літній період.
Насамперед слід зазначити, що дорослі птахи поверталися до місць свого гніздування (що є цілком закономірним) і все літо проводили поблизу гніздових територій, навіть якщо в певні роки гніздування було невдалим.
Далі сконцентруємо увагу на птахах, що повернулися до місць народження вперше після зимівлі (детальніше про зимівлю наших підорликів ви можете почитати в попередньому матеріалі). Зауважимо, що в даному дописі ми будемо користуватися лише GPRS даними, тобто тими, що були отримані за допомогою використання стільникового зв’язку. Це пов’язано з більшою кількістю таких даних, на відміну від даних GPS, що надходили лише 4 рази на добу. Проте, в кількох випадках GPRS дані переставали надходити раніше, ніж GPS, і тому ми можемо мати уявлення про місце перебування птаха в окремі сезони, але не маємо змоги використати їх для порівняльного аналізу.
На мапах (рис. 1, рис. 2 та рис. 3) показано шляхи трьох молодих підорликів великих у віці 2-го календарного року, тобто це є їх перше повернення після зимівлі. На рис. 1 зображено переміщення птаха, якого було помічено в 2019 році пташеням в Київській області (LSEA-03), на рис. 2 – підорлика, поміченого пташеням у 2022 році в Рівненському природному заповіднику (LSEA-07) та на рис. 3 – птаха, поміченого в Рівненському природному заповіднику пташеням у 2020 році (LSEA-11). Як видно з мап, великі підорлики на другому році життя (у віці близько одного року) активно переміщаються на значні відстані, затримуючись у певних місцях на більш тривалий час. В усіх випадках розліт від місця народження впродовж літнього сезону по прямій складав сотні кілометрів; а загальні відстані, що птахи долали, подорожуючи від місця до місця, налічують тисячі кілометрів.
Наступна пара мап (рис. 4 та рис. 5) демонструє шляхи переміщень птахів 3-го календарного року. Це великі підорлики LSEA-03 та LSEA-11, відповідно. За цими мапами ми вже спостерігаємо менший масштаб розльоту від місця народження; більш тривалу прив’язаність птахів до певної території; однак це не виключає спонтанних мандрівок, іноді на декілька сотень кілометрів, що завершуються поверненням на місця постійного перебування.
Ще більша прив’язаність до певної території простежується у великих підорликів на 4-му календарному році життя. Однак цей етап ми маємо змогу зараз проілюструвати лише однією мапою птаха LSEA-11 на рис. 6.
Коли ж птахи почнуть гніздитися, то їх літні перельоти будуть виглядати так, як на рис. 7 та 8, де наведено літній маршрут дорослого самця з Рівненського природного заповідника LSEA-09. На рис. 9 та 10 ми наводимо збільшені центральні частини мап з рис. 7 та 8. Як видно, характер руху і, відповідно, поведінкова стратегія статевозрілих птахів, що розмножуються і тих, що ще не приступали до свого першого розмноження кардинально відрізняються.
Випадок дорослого великого підорлика заслуговує особливої уваги ще з двох причин. В сезон 2023 року ми перестали отримувати будь-які сигнали від передавача на цьому птахові і типовий висновок, який може зробити пересічна людина – птах загинув. Проте, завдяки встановленій на гнізді фотопастці з проєкту «Полісся – дика природа без кордонів» вдалося зафіксувати нашого птаха, що мав на собі передавач, але вже не передавав жодної інформації. Отже, вихід із ладу передавача абсолютно не означає загибель птаха. На птахові з передавачем чітко було видно пластикове кільце U52, яке він отримав під час кільцювання. Однак, пізніше того ж року ми помітили, що дорослий великий підорлик залишився вже і без пластикового кольорового кільця, що добре видно на світлинах.
На останок, хотіли б звернути увагу, що більш детальне вивчення місць тривалого перебування молодих підорликів великих під час літування дозволяє виявити території, яким вони надають перевагу. Як видно з рис. 11, 12, 13, 14, 15, 16 птахи найчастіше обирають долини річок поруч із відкритими заболоченими ділянками і однозначно уникають перебувати над лісовими масивами.
Таким чином, попередні результати досліджень дозволяють стверджувати, що для нестатевозрілих великих підорликів характерні значні за масштабом літні переміщення в межах гніздового ареалу, які чергуються із зупинками у певних місцях. З віком дальність таких переміщень зменшується та зростає прив’язаність птахів до певних територій. Сподіваємось подальші стеження за великими підорликами дозволять отримати нам додаткові більш точні дані.
Сімон А.О. (УЦДХП), Домашевський С.В. (УЦДХП, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник), Франчук М.В. (УЦДХП, Рівненський природний заповідник), Панчук О.С. (Київський зоопарк)