Сучасний стан орлів Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника
Вивчення хижих птахів на території Чорнобильської зони відчуження проводиться нами протягом 2008-2024 рр. У 2016 р. тут створено Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник. Територія досліджень розташована на півночі Київської області, переважно у міжріччі річок Уж і Прип’ять. Загальна площа Чорнобильської зони відчуження (ЧЗВ) сягає близько 2600 км². Матеріали, представлені в даній роботі, є результатом спостережень з 2009 до 2023 рр., але більша їх частина зібрана протягом 2020–2024 рр.
Для виявлення гнізд та територіальних пар хижих птахів використовували методику прочісування середньо- та старовікових лісових масивів, що примикають до відкритих ділянок та водно-болотних угідь. Також використовували методику точкових обліків на майданчиках із відкритим оглядом для виявлення птахів із гніздовою поведінкою (шлюбні польоти, занепокоєння, перенесення будівельного матеріалу для гнізда або корму для пташенят) (Домашевский, 2004).
Загальна чисельність видів птахів, які спостерігалися на цій території, нараховує 231. З них на гніздуванні зареєстровано 163 види, 2 – можливо гніздові, трапляються лише під час міграцій – 54, тільки на зимівлі – 6 і 6 видів залітними. З цього різноманіття 40 видів занесені до Червоної книги України.
Нижче наведено характеристику орлів досліджуваної території.
Орел-карлик (Hieraaetus pennatus). На території заповідника відомо лише єдине спостереження мігруючого птаха 19.04.2021 р. біля с. Бенівка.
Орел яструбиний (Aquila fasciata). Рідкісний залітний вид. На півдні Франції у 2019 році було надіто передавач на молоду самку. У третій декаді квітня 2022 року вона пролетіла територією України через Закарпатську, Чернівецьку, Хмельницьку, Житомирську, Київську, Чернігівську та Сумську області. Від цього орла було отримано сигнал з території Чорнобильського заповідника 25.03.2022 р.
Підорлик великий (Clanga clanga). Вперше гніздування цього орла було виявлено на ділянці лісництва Товстий Ліс у 2012 р. Пара була змішаною – самець, за фенотиповими ознаками, належав до виду підорлик малий (C. pomarina). У той рік птахи виростили 1 пташеня (Гащак та ін., 2013). Пізніше у цієї пари відбулася заміна самця. В липні 2020 р. самець був відловлений і помічений GSМ передавачем; результати аналізу ДНК показали, що птах частково має і ознаки підорлика малого. Цей підорлик зимував у північно-східній Африці, що є типовим місцем зимівлі саме для підорлика великого. Взимку 2018 р. біля хут. Золотнів було знайдено гніздо, яке навесні виявилось зайнятим підорликом великим. Гніздування було успішним – 3.07.2018 р. спостерігали наявність пташеня у гнізді. У гніздовий період 2020-2021 рр. пари і поодинокі підорлики великі, або гібридні нащадки, виявлені біля сс. Запілля, Зимовище, Глінка. Таким чином, чисельність підорлика великого на території ЧЗВ збільшилась і становить на даний час щонайменше 5 пар. Про збільшення чисельності пар підорлика великого є повідомлення також із прилеглої території – Поліського державного радіаційно-екологічного заповідника (ПДРЕЗ), Республіка Білорусь (Биологическое разнообразие…, 2022).
Підорлик малий. З початку наших досліджень у заповіднику гніздилось біля 20 пар підорлика малого (Домашевский и др., 2012). З 2018 р. цей вид став траплятись рідше і його чисельність нині складає близько 10 пар. Зменшення чисельності цього виду спостерігається також і в ПДРЕЗ. Така тенденція пов’язана з активними процесами сукцесії на відкритих територіях, що погіршує умови полювання для птахів (Биологическое разнообразие…, 2022). Під час міграції нечисленний. Активно птахи мігрували 6.04.2021 р., коли біля с. Крива Гора облікували 20 ос. Після тривалої негоди, в ранкові часи 22.09.2022 р. біля с. Дитятки за 18 хвилин спостерігали 86 мігруючих підорликів малих.
Орел степовий (Aquila nipalensis). Заліт цього орла на територію заповідника став відомий завдяки використанню супутникового передавача. Птах на початку червня 2023 р. залетів у заповідник з південно-західній частини і 2.06.2023 р. у північній частині покинув територію, залетівши в Білорусь. Орел був помічений передавачем пташеням на півдні Туреччини (Burak Tatar, особ. повід.).
Могильник (A. heliaca). Молодий птах на ім’я Panni, який був помічений передавачем в Угорщині в 2011 р., долетів до південно-західного кордону заповідника в першій декаді травня 2012 р. Таким чином, могильника можна вважати рідкісним залітним видом ЧЗВ (Домашевский и др., 2012).
Беркут (A. chrysaёtos). Дуже рідко трапляється під час міграції. Навесні було дві зустрічі (31.03.2010 і 7.04.2012 рр.) (Домашевский и др., 2012). За 4 км на південь від с. Корогод птаха спостерігали 31.10.2015 р. (Гащак, 2018). Також біля с. Корогод 26.11.2020 р. беркут відпочивав на стовпі лінії електромережі. Молодий птах мігрував на північ біля водойми-охолоджувач 7.03.2023 р. За період багаторічних зимових обліків хижих птахів на території ЧЗВ беркут нам ніколи не траплявся.
Загальна кількість видів орлів, які спостерігали на території сучасного заповідника, налічує 7. З них на гніздуванні зареєстровано 2 види, трапляються тільки під час міграцій – 1, 4 види є залітними.
Сергій Домашевський, Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник; Український центр досліджень хижих птахів
Література
Биологическое разнообразие животного мира Полесского государственного радиационно-экологического заповедника (2022): М.Е. Никифоров [и др.]; под ред. Акад. М.Е. Никифорова; Нац. акад. наук Беларуси, НПЦ по биоресурсам, Полес. гос. радиац.-экол. заповедник. – Минск: Беларуская навука, 2022: 407 с.
Гащак С.П., Домашевський С.В. (2013): Орнітокомплекси ділянки «Товстий Ліс» як передумова надання їй охоронного статусу. – Проблеми Чорнобильської зони відчуження. Науково-технічний збірник (В. 11): 79-89.
Домашевский С.В. (2004): Опыт учета хищных птиц в лесных биотопах. – Облік птахів: підходи, методики, результати: Збірник наукових статей другої міжнародної науково-практичної конференції, 26–30 квітня 2004 р.). – Житомир: 46-47.
Домашевский С.В., Гащак С.П., Чижевский И.В. (2012): Дневные хищные птицы и совы Чернобыльской зоны отчуждения. – Беркут. 21 (1-2): 64-81.