Результати роботи з мічення та відстежування підорлика великого в Україні за 2020 рік

Опубліковано: 31/01/2021 в 15:10. Категорії: Супутникова телеметрія, Фото, Міграції ХП

Як повідомлялося раніше, у 2019 році нами були розпочато дослідження підорлика великого (Clanga clanga) на півночі України за грантової підтримки ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018. Його метою є вивчення поведінки великих підорликів у гніздовий період та їх міграційних переміщень за допомогою GSM-передавачів. Результати робіт за 2019 та початок 2020 можна прочитати за посиланням.

Із помічених нами у 2019 році птахів навесні 2020 року на зв’язок вийшли лише двоє: самець з Київської області на ім’я Steve з передавачем UKR01 та його пташеня Alex, з передавачем UKR03. Третій птах, з Іванківського району, впродовж 2020 року так жодного сигналу і не подав, тож ми вважаємо його загиблим в Африці.

Із незрозумілих нам причин весняну міграцію 2020 року Steve розпочав дуже пізно, лише в кінці березня – в перших числах квітня. На гніздову ділянку птах прибув після обіду 25 квітня. Минулого сезону підорлик з’явився на гнізді на місяць раніше і до 25 квітня вже було відкладено перше яйце. До розмноження цього року пара підорликів так і не приступила, хоча і відвідувала іноді гніздо. Steve все літо провів на гніздовій ділянці, збільшуючи діаметр розльоту лише під кінець гніздового сезону. 22 вересня він вирушив на південь. Як і минулого року, дістався Танзанії і лише інколи, раз на місяць ми отримуємо від нього сигнали.

Весняна міграція у Alex розпочалася 5 квітня і за місяць він досягнув території України. Оскільки це молодий птах, який ще не бере участі і розмноженні, потреби поспішати у нього не було. Він не полетів одразу до місць, звідки родом, а круто завернув на північний схід, потім спустився південніше майже до Азовського моря, пролетів ще трохи на схід і почав прямувати на північ. 11 червня підорлик залетів на територію північної Білорусі, після чого поступово просувався на південь, поки 19 липня не визначився остаточно з місцем перебування до початку осінньої міграції на схід від міста Бобруйськ (Могилівська область, Білорусь). Осінню міграцію він розпочав 18 вересня і менше ніж за місяць, до 12 жовтня, дістався місця зимівлі на півночі Судану (трохи західніше минулорічного місця зимівлі). Після 12 жовтня сигналів від передавача, встановленого на птахові, ми не отримували.

Протягом гніздового періоду 2020 року нам вдалося помітити передавачами чотирьох підорликів.

LSEA-13 отримав передавач ще будучи пташеням 12 липня 2020 року в Рівненській області на масиві Переброди. Достатньо довго знаходився на гніздовій території (невеличкий лісовий масив посеред болота) і лише наприкінці серпня (27 та 30 серпня) здійснив перші вильоти за її межі. З 6 вересня почав відлітати трохи південніше гніздової територій і зранку 18 вересня розпочав свою осінню міграцію на південь і за перший день перельоту вже був у Молдові, здолавши таким чином 398 км по прямій! Міграційний шлях пролягав стандартним для підорликів маршрутом через Молдову, Румунію, Болгарію, Туреччину, Сирію, Ліван, Ізраїль, Єгипет та Судан. Кінцеву точку призначення, що знаходилася на острові посеред Нілу птах досягнув 14 жовтня і за кілька днів, скоріше за все там і загинув. Сигнали від передавача ми отримуємо і дотепер, проте вони не змінюють свого положення та активність передавача залишається на нульовому рівні, що свідчить про нерухомість птаха.

LSEA-12 отримав передавач пташеням 12 липня 2020 року також у Рівненській області на масиві Переброди. До середини серпня птах тримався своєї гніздової ділянки, після чого здійснював невеликі переміщення в радіусі до 400 метрів від гнізда в сусідні невеликі за площею лісові насадження. 24 серпня він залишив гніздову ділянку і більше до неї не повертався. Підорлик перемістився трохи північніше і тримався там до 10 вересня, не перетинаючи кордон з Білоруссю. 11 вересня він розпочав міграцію, змістившись на південь до кордону Рівненської та Хмельницької областей, затримався там на 1-2 дня і з 14 вересня продовжив впевнений рух на південь. 19 вересня птах вже був у північно-західній частині Туреччини, де, скоріше за все і лишився зимувати. Останній сигнал від нього ми отримали 27 жовтня 2020 року.

LSEA-11 – молодий птах був помічений GPS-GSM передавачем 14 липня 2020 року в Рівненській області, масив Сомино. Серед всіх помічених нами в цьому році пташенят, цей підорлик був найстаршим і з’явився на світ раніше за інших. Вже з кінця липня він вільно переміщався на відстані до півкілометра від гнізда, збільшивши цю відстань майже до 1,5 кілометра у серпні. 4 вересня підорлик перелетів на 8 км на південь-південний схід від гнізда, після чого повернувся на гніздову територію і вже 8-го вересня розпочав міграцію на південь. Таким чином, це виявився найбільш ранній випадок початку міграції підорлика великого, зафіксованого нами з моменту початку досліджень. Його міграційний шлях пролягав через Молдову, Румунію, Болгарію та Туреччину. 15 вересня, перебуваючи на півночі Туреччини, птах розвернувся і повернувся в Болгарію. Впродовж решти вересня та жовтня птах знаходився переважно в Болгарії, іноді відвідуючи Румунію та Туреччину. 8-го листопада перемістився до Греції і залишився там зимувати, остаточно вибравши місце зимівлі 29 листопада неподалік міста Ларіса. Під час перебування птаха в Болгарії 4 жовтня його було сфотографовано Дімітаром Русєвим. Фото підорлика під час тієї зустрічі дивіться в галереї. Також птаха намагалися знайти і сфотографувати неподалік м. Пловдів 1 листопада, проте виявити його не вдалося, лише була змога отримати фотографії біотопів, де тримався наш птах. Дякуємо за це Дімітару Демерджиєву за наданий фотоматеріал.

LSEA-09 – дорослий птах, якого було помічено 29 серпня 2020 року в Рівненській області, масив Сомино. До 14 вересня він знаходився на гніздовій ділянці і активно годував свого пташеня. 14 вересня підорлик розпочав осінню міграцію територією Молдови, Румунії, Болгарії, Туреччини, Сирії, Лівану, Ізраїлю, Єгипту та Судану. Останні дані від передавача, встановленого на цього, ми отримали 10 жовтня з півдня Судану. Найімовірніше, птах перетнув Сахару і залишився там на зимівлю. З досвіду попереднього року та досвіду колег знаємо, що в тих місцях відсутнє або дуже слабке мобільне покриття, тож чекатимемо весняної міграції, коли підорлик «вийде на зв’язок».

Автори допису виносять вдячність за сприяння в організації досліджень керівникам Карасинського та Північного природоохоронних відділень Рівненського природного заповідника Ковальцю Адаму, Чмуневичу Адаму, а також службі охорони відповідних масивів, Тимошицькому Михайлу, Щевичу Сергію, Ратинському Сергію, Мартинюку Петру, Ковальцю Олександру, Оленичу Дмитру, Чуриловичу Павлу, Попку Віталію, Мішті Аліні.

Андрій Сімон, Михайло Франчук, Сергій Домашевський, В’ячеслав Кайстро, Костянтин Письменний, Олександр Панчук.


Коментувати

ЗАБОРОНЕНІ коментарі, що містять заклики до завдавання шкоди людині чи тварині, до протиправних дій, а також образи та ненормативну лексику. Адміністрація сайту залишає за собою право видаляти їх без попереджень та додаткових пояснень.