Конференція по малому підорлику в Словаччині
25-27 вересня 2014 року в Словаччині проходила Міжнародна конференція, присвячена охороні малого підорлика (Aquila pomarina). Вона була приурочена до завершення чотирирічного проекту, спрямованого на охорону цього виду орлів у Словаччині.
Місцем для проведення конференції було обрано невелике селище Košická Belá неподалік від м. Кошице. Невеликий готель був розташований у мальовничому місці серед невисоких гір, порослих буковими лісами. У роботі конференції взяло участь понад 50 дослідників малого підорлика з 13 країн Європи. Основним організатором виступило Товариство охорони хижих птахів Словаччини. Фактично робота конференції складалася з двох частин – перша, наукова, включала доповіді; друга була присвячена розробці плану охорони малого підорлика.
26 вересня відбулося офіційне відкриття конференції. З вітальними словами виступили від Товариства охорони хижих птахів Словаччини J. Chavko та представник компанії, що обслуговує лінії електромереж (ця компанія є співдонором проекту).
Всього учасники конференції виступили з 17 усними доповідями, ще декілька були представлені у вигляді постерів. На початку було представлено три доповіді, присвячені результатам виконання проекту по малому підорлику в Словаччині. Керівник проекту Z. Guziova розповіла про його загальні результати. M. Dravecký у своїй доповіді оцінив розмір популяції виду в Словаччині станом на 2014 рік 600-800 пар. Серед них 160 пар гніздяться на охоронюваних територіях. Середня щільність гніздування становить 2,1-2,8 пар/100 кв. км. Характерно, що протягом 2000-2014 рр. спостерігається негативний тренд – відбулося скорочення чисельності популяції на 23%. B. Maderič представив результати природоохоронних заходів, які включали створення охоронних зон навколо виявлених гнізд, охорону птахів на ЛЕП, побудову штучних гнізд. Не дивлячись на чималу кількість залучених людей, лише 20-25% гніздової популяції виду перебуває під моніторингом.
M. Maniakowski оцінив чисельність малого підорлика в Польщі у 2300-2700 пар, відмітивши, що загальний тренд точно невідомий – в окремих регіонах слабке зростання чисельності, тоді як в інших – слабке скорочення. Під охороною в Польщі перебуває 40% популяції.
S. Stoychev представив деякі результати охорони виду в Болгарії.
П. Пакуль у своїй доповіді сконцентрував увагу на щільності гніздування малого підорлика в Білорусі. На контрольних ділянках вона становить 1,6-5,7 пар 100 кв. км; максимальною вона є в Біловезькій Пущі та складає 11-12 пар/60 кв. км. Лише близько 1% популяції в Білорусі перебуває під моніторингом.
Цикл цікавих доповідей на конференції представив відомий німецький дослідник малого підорлика B.-U. Meyburg. Протягом 20 років під його керівництвом було помічено понад 100 малих підорликів супутниковими передавачами різної модифікації. Саме на основі цих досліджень були простежені детальні строки, шляхи, швидкість та протяжність міграції; місця зимівель. Стеження за птахами у гніздовий період виявило значні відмінності розмірів гніздових територій різних пар – від 3,5 до 128 кв. км. Якщо зазвичай птахи літають за кормом в межах декількох кілометрів від гнізд, були зафіксовані випадки віддалення від жилого гнізда навіть на 16 км. B.-U. Meyburg також торкнувся проблеми небезпеки загибелі підорликів на сучасних вітряних електростанціях та небезпеки, яку становлять ці хижаки для літаків на шляхах міграції. На землі Бранденбург (Німеччина) малий підорлик перебуває на межі гніздового ареалу та є рідкісним. Група орнітологів та волонтерів для охорони виду докладають чималі зусилля. Одним із таких заходів є менеджмент гніздових пташенят. Як відомо, відкладаючи два яйця, малий підорлик вигодовує лише одне пташеня. Причиною цього є конфлікт між пташенятами невдовзі після вилуплення, в ході якого виживає лише старше. Експерименти, в ході яких у гніздо підсаджували перед вильотом друге пташеня показали, що у цьому випадку успішно вилітають обидва молодих птахи. Це наштовхнуло німців на досить сміливі, хоч і трудомісткі заходи. Спочатку фахівці забирали одне з двох яєць у гніздах підорликів та інкубували їх у штучних умовах. При цьому яйця брали з популяцій, які не перебувають у загрозливому стані в Словаччині і Латвії. Після вилуплення пташенят вигодовували у спеціальних центрах з дотриманнях усіх заходів, які не дозволяють молодим птахам бачити людину. Підрослих пташенят тримали у спеціальних вольєрах у природних умовах, після чого підсаджували у гнізда, де було доросле пташеня підорлика. За рахунок таких заходів кількість пташенят у виводку вдавалося подвоїти. Протягом 2004-2014 рр. у такий спосіб було випущено 80 пташенят в землі Бранденбург та ще двоє – в землі Мекленбург. Усіх пташенят мітили кольоровими кільцями, а в окремих випадках – передавачами. Станом на 2014 рік відомо декілька випадків, коли вирощені людиною малі підорлики успішно гніздилися. Один такий птах зайняв гніздо лише у 2,7 км від місця випуску, інший гніздився у Польщі. Ці факти доводять ефективність таких заходів. У той же час вражає та заслуговує на повагу обсяг робіт, який при цьому виконується для підтримання цієї локальної популяції.
L. Peške представив результати супутникової телеметрії за дорослою самкою, яка була помічена в Словаччині. Її осіння міграція тривала 44 дні, протягом яких вона здолала 7690 км; на місці зимівлі вона перебувала 133 дні; весняна міграція тривала 50 днів, протягом яких птах пролетів 9140 км.
K. Bartoszuk (Польща) представив передавачі польської компанії Aquila, які використовують для стеження за різними видами тварин, у тому числі за малим підорликом.
U. Sellis (Естонія) розповів про результати досліджень використання малим підорликом кормових біотопів, отриманих за допомогою супутникової телеметрії. Гніздова територія, згідно отриманих даних, становить у різних пар 14-240 кв. км.
U. Abel виступив із доповіддю, присвяченій змінам місць гніздування малого підорлика в Естонії. Виявлено що протягом двадцяти років (1990-2010) скоротилася відстань від гнізд до краю лісового масиву та до сільськогосподарських угідь. Підорлики стали гніздитись у лісах меншої площі. Проте діаметр дерев із гніздами збільшився, а висота розташування над землею – знизилася. Отримані результати розцінюють як процес зростаючої толерантності підорликів до антропогенної діяльності.
Ű. Väli (Естонія) у своєму виступі зупинився на питанні використання різних видів сільськогосподарських угідь малим підорликом під час полювання. Виявлено, що кормові території цих хижаків мали більшу площу пасовищ та інших відкритих с.-г. біотопів, ніж ділянки, обрані випадковим шляхом. Малі підорлики віддають перевагу годуванню на пасовищах та сінокосах, які доглядаються людьми, тоді як рілля та закинутих сінокосів уникає. Тому важливим питанням для охорони виду на місцях гніздування є менеджмент сінокосів та пасовищ.
R. Treinys (Литва) на прикладі трьох країн Балтії дослідив залежність продуктивності від щільності гніздування у малого підорлика. Щільність гніздування цього хижака у цих країнах є дуже високою – відстань між жилими гніздами становить від 0,19 до 5,74, у середньому 2,04 км. Чіткої залежності між щільністю гніздування та продуктивністю виявлено не було. Проте у малоуспішні роки такий вплив має місце.
Учасники від України – С. Домашевський та М. Гаврилюк на конференції представили постер, присвячений сучасному стану популяції малого підорлика в Україні.
27 вересня було присвячене продовженню розробки плану охорони (Action Plan) малого підорлика. Ця робота була розпочата минулого року під час аналогічної конференції в Румунії.
У цей же день учасники конференції мали можливість спостерігати за роботами по захисту хижих птахів на ЛЕП. Для цього була організована коротка екскурсія неподалік від місця проведення конференції, де працівники компанії, що обслуговують ЛЕП, здійснювали додаткову ізоляцію опор. Спостерігаючи за цією роботою, орнітологам пощастило також побачити вдалині дорослого беркута, гніздова територія якого розташована неподалік.
Більше інформації про конференцію можна знайти на сайті. Зокрема, розміщений збірник тез конференції та анонсоване розміщення презентацій.
28 вересня була здійснена екскурсія, в ході якої учасники могли ознайомитися з гніздовими і кормовими біотопами різних видів хижих птахів Словаччини. Проте ми цією можливістю не скористалися, адже мали запрошення від наших угорських колег відвідати їхню країну.
Наступні три дні ми знайомилися із природою та станом охорони птахів Угорщини. Зокрема, ми відвідали два національних парки – Бюккський та Хортобадь. Звичайно, перебуваючи у різних країнах Європи, ми раніше мали уявлення про стан охорони природи. Проте, цим фактам не втомлюєшся дивуватись знову і знову. У цілому кидалась в очі значно більша чисельність хижаків (таку картину можна спостерігати лише місцями на півдні України) – постійно в полі зору перебували канюки, боривітри звичайні – зазвичай можна було бачити одночасно декілька цих птахів. Чого варте спостереження протягом одного дня 14 могильників, серед яких 7 ми бачили з однієї точки. Ми відвідали декілька гніздових територій цих орлів, розташованих серед агроландшафтів. Досить високою була чисельність хатнього сича. В одному невеликому селі місцевий орнітолог повідомив нам, що у ньому гніздить 8 пар цієї сови. Декілька разів траплялися балабани та ми зустрічали металеві ящики для них на опорах ЛЕП. При цьому мимоволі виникало порівняння з Україною – цікаво, через який час такий ящик, що добре помітний з асфальтованої дороги, зняли б місцеві мешканці на металобрухт? Або – як довго протрималася б пара могильників у лісосмузі біля села? Прикро, звичайно, що рівень екологічної культури частини мешканців України не дозволяє налагодити ефективну охорону птахів. В Угорщині це стосується не тільки птахів – кидалася в очі висока чисельність фазана, зайців та козуль. Протягом одного дня екскурсії серед агроландшафтів ми нарахували понад 90 козуль; серед них 46 особин ми бачили з однієї спостережної вежі в радіусі видимості! Велика увага в Угорщині приділяється приваблюванню дрібних соколів – кібчиків, боривітрів. Для них розміщені сотні штучних гніздівель, за рахунок чого створені цілі колонії цих птахів, де відсутні природні гнізда. Постійно ми були свідками результатів робіт щодо захисту птахів на ЛЕП – більша їх частина є безпечною для птахів.
Хочемо висловити слова вдячності за можливість взяти участь у роботі конференції її організаторам, передусім Zuzana Guziova.
Наші слова вдячності нашим угорським колегам, які з любов’ю та турботою показали нам свій рідний край – Mátyás Prommer, Csaba Fitala, Andras Kovacs та подяка за цікаве спілкування Marton Hovarth, Gabor Papp, Gabriella Lesko та Hunor Török.
Максим Гаврилюк, Сергій Домашевський, Український центр досліджень хижих птахів
Рекомендоване посилання:Гаврилюк М., Домашевський С. Конференція по малому підорлику в Словаччині. – Український центр досліджень хижих птахів. 27.10.2014. https://raptors.org.ua/753. Дата звернення: .
4 коментарі
Ви маєте увійти, щоб коментувати.
Цікаво, скільки ж потрібно часу, щоб птахи/звіри пристосувались до антропогенної активності так, як у Європі, якщо припинити псувати їм життя…
Часу треба небагато – відомо чимало випадків гніздування різних видів хижих птахів поблизу з людиною, якщо та нейтрально ставиться до птахів. Проте у більшості випадків така поведінка в умовах України є девіантною, птах відстрілюється і поведінкова адаптація в популяції не закріплюється. Однозначно, що птахи до дружби готові, не готовий Homo sapiens.
Думаю, что не много времени. Новое поколение быстро привыкнет, а старое будет приходить к этому постепенно.
Спасибо большое за отчет о конференции и рассказ о ситуации с охраной птиц в соседних странах. Будем надеяться на изменения в лучшую сторону в наших украинских головах.