Український центр досліджень хижих птахів

Гніздування змієїда на півночі України, вибір гніздових ділянок, зміна гніздових дерев

У нашому попередньому дописі ми наводили результати моніторингу розмноження змієїда (Circaetus gallicus) в північних областях України за 18 років (2004-2021). У цьому повідомлені ми проводимо аналіз окремих характеристик вибору гніздових дерев і гніздових ділянок змієїда за результатами спостережень у зазначений період. Отримані дані можуть бути використані при розробці рекомендацій щодо встановлення охоронних зон навколо гнізд змієїда в лісових господарствах.

Загалом на території трьох північних областей України, Київської, Чернігівської та Сумської, в зоні мішаних лісів і на межі лісостепової зони було досліджено 49 гніздових дерев, що використовувались у період розмноження 16 різними парами змієїдів. Також було знайдено декілька дерев з гніздами, вочевидь, побудованими місцевими змієїдами, але використання яких нами не було підтверджено. Усі без винятку гнізда були побудовані на сосні звичайній (Pinus sylvestris). Висота розташування гнізд визначалась візуально з допомогою будівельної рулетки, в деяких випадках точно, спеціальними лазерними вимірювальними пристроями. Вона склала від 11 до 33 метрів, у середньому 23 м; стандартне відхилення σ=5; кількість вимірювань n=44. Діаметр стовбура гніздового дерева вираховувався на основі вимірювань рулеткою довжини кола стовбура на висоті 1 м від поверхні землі. Він становив 35-80 см; D_ср=55; σ=11; n=48. Якщо прийняти радіальний річний приріст сосни звичайної в діапазоні від 1,5 до 2,5 мм, то вік оглянутих гніздових дерев складає орієнтовно від 70 до 270 років.

Кілька слів треба сказати про те, чому саме сосна звичайна виявилась настільки привабливим деревом для змієїдів. Як відомо, ці птахи будують гнізда таким чином, щоб вони були відкриті зверху і, на відміну від гнізд скопи (Pandion haliaetus), захищені гілками з боків (Ivanovsky, Shamovich, 2011). Відкритість гнізд зверху пов’язана з особливістю використання польоту цими птахами. Найчастіше під час полювання змієїди використовують ширяння та зависання, після чого майже вертикально опускаються до здобичі. Аналогічним способом ці хижаки прилітають до своїх гнізд, опускаючись на гніздо зверху прямо або під кутом, але майже ніколи не підлітаючи до нього з боку. Серед порід дерев, котрі масово зростають в північних районах України, саме гілки сосни звичайної з віком утворюють щільні і міцні горизонтальні сплетіння в верхній частині крони. Вони стають зручними площадками для будування гнізд, на які птахи можуть легко спускатись зверху. Сосни явно домінують серед гніздових дерев змієїда і в багатьох інших частинах його ареалу (Ivanovsky, Shamovich, 2011; Joubert, 2001; Petretti, 2008). Спорадичність розповсюдження сосни може бути обмежувальним чинником для гніздування змієїда в таких регіонах, як Карпати. Однак, замінником її можуть виступати інші породи, що мають подібну будову крони, такі як ялиця біла (Abies alba), на яких ці птахи гніздяться, наприклад, у гірських районах центральної Франції (Boudoint, 1953; Joubert, 2001). Що стосується присад, які використовуються змієїдами під час сезону розмноження, то це зазвичай зручні гілки ближче до верхівок живих або посохлих сосен, іноді дубів, приблизно тієї ж висоти, що і гніздове дерево, або вищих за нього.

У тих випадках, котрі нам вдалося достовірно відстежити, птахи частіше змінювали гніздове дерево наступного року, ніж залишались у тому самому гнізді: 44 (60%) / 29 (40%); n=73; p=0,079. Нами також було зроблено оцінку кількості випадків із відомим результатом розмноження перед зміною гнізда і після неї. При успішному розмножені в поточному сезоні половина пар все одно використовувала інше гніздове дерево в наступному: 23 (50%) / 23 (50%); n=46. Якщо ж поточний сезон був невдалим, це, вочевидь, додатково стимулювало зміну гнізда наступного року: 19 (83%) / 4 (17%); n=23; p=0,002. Коли птахи залишались у тому самому гнізді, що і минулого року, гніздування частіше було успішним: 19 (68%) / 9 (32%); n=28; p=0,059. Після зміни гніздового дерева простежується тенденція збільшення кількості невдач: 21 (57%) / 16 (43%); n=37; однак така закономірність статистично недостовірна (p=0,41) у зв’язку із недостатньою вибіркою.

Оцінка тривалості використання того самого гнізда із року в рік була проведена на основі 55 спостережень. Були підраховані випадки, коли гнізда достовірно займалися змієїдами лише 1 рік, протягом точно 2 і 3 років поспіль, а також не менше 1, 2, 3 і 4 років. Результати наведені на діаграмі 1. Серед проаналізованих параметрів найбільший інтерес, на наш погляд, становить співвідношення кількості спостережень, коли змієїди залишались в одному гнізді не більше 2 років поспіль, порівняно з кількістю спостережень тривалішого використання того самого гнізда, не менше 3 років: 31 (56%) / 5 (9%); n=36; p=1^-5. Ще 19 випадків (35%) наразі неможливо достовірно віднести до будь-якої з цих груп через брак даних про початок або кінець періоду безперервного використання птахами одного гнізда. За поточними результатами досліджень змієїди в середньому в 6 разів частіше використовують одне і те саме гніздо не більше 2 сезонів розмноження поспіль, ніж 3 сезони і довше (див. діаграму 2). Водночас, наявні дані не вказують на індивідуальну мінливість цього показника для різних пар (див. діаграму 3). Також, було відмічено в цілому 6 випадків для 3 пар змієїдів, коли після розмноження в інших гніздах вони повертались у старе: 3 – на 3-й рік, 2 – на 2-й, 1 – на 4-й.

Місцерозташування гніздових дерев та присад дорослих змієїдів навколо зайнятих гнізд визначались із допомогою GPS Garmin GPSmap 60CSx та eTrex 22x з точністю від 3 до 7 м. Присади знаходили за послідом, пелетками і перами змієїдів на землі. Відстані між деревами вимірювали, користуючись інструментами застосунку Google Earth PRO, із подальшим округленням до 10 м.

На діаграмі 4 показано взаєморозташування 40 гнізд у різні роки для 9 різних гніздових пар (від 2 до 8 на кожну пару), котрі позначені кольоровими крапками з зонам радіусом 200 м навколо. Останні приблизно відповідають гніздовим ділянкам, у межах яких знаходилось більше 90% усіх відомих присад у поточному сезоні розмноження. Усі координати перераховані відносно однієї спільної центральної точки, початкова орієнтація по сторонах світу збережена. Якщо на представлену сукупну мапу гніздових ділянок накласти коло радіусом 500 м, сумістивши його центр із центральною точкою (див. діаграму 5), можна визначити відносну кількість гнізд, яка згідно з чинним законодавством опинилась би всередині уявної охоронної зони: 33 (83%); а також кількість гніздових ділянок, межі яких не виходили б за межі цієї зони: 21 (53%). Результати прямих замірів відстані між гніздами, що використовувались в різні роки тими самими парами змієїдів: 10-2060 м; d_ср=550; σ=390; n=112. Відстань між гніздами, котрі були знайдені зайнятими птахами в наступні роки, в дужках – між гніздами, що достовірно займалися послідовно: 100-1390 м; d_ср=560 (580); σ=310 (290); n=37 (28). Розподіли результатів вимірювань представлені на діаграмах 6, 7 і 8. При порівнянні привертає увагу не стільки різниця між середніми значеннями, скільки між мінімальними (10 і 100 м), тобто птахи з року в рік переміщуються не менш ніж на 100 м, але можуть пізніше повернутись та вибрати для гніздування дерево лише в 10 м від старого гнізда або використати його знов. Також мінімальна відстань при послідовній зміні гніздових дерев перевищує середню відстань від гнізда до присад, що використовуються в поточному сезоні, згідно з результатами вимірювань: 10-430 м; d_ср=90; σ=80; n=64 (див. діаграми 9 і 10).

Аналіз кумулятивних кривих і графіків нормальної ймовірності показує, що всі розподіли відрізняються від нормального, мають праву асиметрію, тобто частка менших відстаней перевищує частку більших. Однак, для послідовно зайнятих гнізд ця асиметрія помітно менше, ніж для всіх знайдених, а також для відстаней між гніздами і присадами, що вказує на відносну випадковість вибору при зміні гніздового дерева з року в рік і водночас його обмеженість протягом більш тривалого періоду в декілька років. У свою чергу, зручні присади, з яких забезпечується пряма видимість для необхідного постійного нагляду за гніздом, вочевидь простіше знайти на деревах, розташованих ближче до нього.

У двох випадках було зафіксовано зміну партнера в парі: у 2016 р. – самця в парі 9b, у 2017 р. – самиці в парі 6a. Проте, ці зміни ніяк помітно не вплинули на подальший вибір місцерозташування гніздових дерев. Можна припустити, що визначальну роль у виборі відіграє старий досвідченіший партнер.

Ми проаналізували відстані від гніздових дерев змієїдів до найближчої межі лісових насаджень, а також до найближчої будівлі, що використовується людьми, найчастіше до людського житла у населених пунктах, або інфраструктурних будівель на їх околицях. З огляду на те, що гніздові території змієїдів, а відповідно і ландшафти на них, за час спостережень не змінювались, і що всі гніздові ділянки розташовуються в межах умовної території розміром 1,4 х 2,2 км (діаграма 4), доцільніше було визначити середні значення відстаней від гнізд до меж лісу чи людського житла окремо для кожної з 16 пар змієїдів. Безперечно ці відстані залежать насамперед від наявних локальних умов. Загалом зазначені виміри були проведені для 47 гніздових дерев, від 1 до 8, у середньому 4 на гніздову пару. Середні значення відстані від гніздового дерева до межі лісу склали 250-6010 м; d_ср=1680; σ=1420; а відстані до людських будівель: 1070-6040 м; d_ср=2570; σ=1250; n=16. Мінімальні і максимальні одиничні значення для тих самих показників: 130 і 6360 м, 1000 і 6390 м, відповідно. Очевидно, що при можливості змієїди обирають гніздові ділянки глибше в лісі та далі від будівель. Також цей вибір зумовлений відносною близькістю більшості традиційних місць полювання, зазвичай водно-болотних угідь: річок, боліт, каналів, ставків тощо; та наявністю достатньо старих сосен із розвиненою кроною.

Наведені вище дані демонструють, що змієїди, хоча і сталі у виборі гніздових територій і певних лісових масивів для гніздування, проте досить динамічні в зміні гніздових дерев і ділянок. Використання того самого гнізда та присад навколо нього декілька років поспіль для них скоріше виключення, ніж правило. Оскільки змієїди в Українському Поліссі надають очевидну перевагу старим сосновим борам, масове висихання старих сосен у лісових господарствах, що спостерігається протягом останнього десятиріччя, омолодження лісів унаслідок санітарних рубок, висадка замість сосни звичайної інших порід дерев, які краще витримують поточні та майбутні кліматичні зміни, можуть мати негативний вплив на щільність гніздової популяції цього виду хижих птахів. При знаходженні жилого гнізда змієїда було б доцільно встановлювати постійний заповідний режим на площі 1,5 х 1,5 км в глибині лісового масиву, де розташоване гніздове дерево, не обов’язково, щоб воно опинилось у центрі заповідної ділянки, а таким чином, щоб в її межі потрапила більша кількість старих сосен, бажано, серед дерев інших порід, таких як дуби і берези. Таке рішення можна було б вважати ідеальним з точки зору збереження належних умов для гніздування цих хижаків у майбутньому.

На завершення висловлюємо щиру вдячність всім, хто допомагав у пошуку гнізд та гніздових ділянок змієїда, спостереженнях за парами, що розмножуються, зокрема Сергію Домашевському, Олександру Панчуку, Артему Скітеру, Роману Ватрасевичу, Павлу Письменному. Велику подяку хочеться виразити також Олексію Агапітову за змістовні та дуже корисні консультації з імовірнісно-статистичного аналізу даних.

Костянтин Письменний, Андрій Сімон (Український центр досліджень хижих птахів)

Література

Boudoint Y., 1953 – Etude de la biologie du Circaète Jean-le-Blanc // Alauda, 21: 86-112.

Ivanovsky V., Shamovich D., 2011 – Ecology of Short-toed Eagle in Belarussian Poozerie // Berkut. 20 (1-2): pp. 81-89.

Joubert B. Le Circaète Jean-le-Blanc: Ed. Eveil Nature, St-Yrieix-sur-Charente. — 2001. — 72 p.

NIST/SEMATECH e-Handbook of Statistical Methods,
https://doi.org/10.18434/M32189, 15.04.2022.

Petretti F. L’ Aquila dei serpenti: Prima edizione. — 2008. — 272 p.

Zaiontz Ch. – Proportion parameter confidence interval // www.real-statistics.com, 15.04.2022.

Володарський Є. Т., Кошева Л. О., 2008 – Статистична обробка даних: Навч. посібник. – К.: НАУ. − 308 с.

Гаврилюк М. Н., 2009 – Методичні рекомендації до програми моніторингу хижих птахів України. − Черкаси. − 20 с.