Результати кільцювання підорлика великого (Clanga clanga) з Рівненського природного заповідника

Уже десятий рік поспіль відбуваються роботи щодо кільцюванню підорлика великого (Clanga clanga) в Україні. Єдиним плацдармом в Україні для цієї роботи виступають обширні болота Рівненського природного заповідника, де зосереджено ядро української популяції підорлика та налагоджена практика роботи із цим видом.

Фото: Михайло Франчук, В’ячеслав Кайстро, дані зворотів Українського центру кільцювання

У цьому дописі ми наводимо короткі результати польових робіт за 2021 рік, а також результати багаторічного мічення виду. Про результати польових робіт у попередні роки можна прочитати в нашому дописі.
Традиційно мічення підорлика великого відбулось у період липня-серпня. Це зручний період для роботи з цим видом, оскільки передбачає найменший вплив дослідника на виводок і гніздову пару, а також оптимальний морфологічно – виводки на останній фазі постембріонального розвитку та практично готові до самостійного покидання гнізда.

У кожному попередньому дописі про моніторинг підорлика великого, який ми з координатором по цьому виду Сергієм Домашевським та нашими численними колегами по полю, писали про певні труднощі у польовій роботі – це непрохідні і топкі болота, рої мошки, комарів та ґедзів. Дослідження цього року також були не легкими, оскільки припали на період аномальної спеки. В результаті двох тижнів спеки вода в болоті спала до нуля, розвелося багато ґедзів. Уся робота проводилась або вранці чи ввечері. Були моменти, коли ми змушені були припиняти роботу через ризик теплового удару, бо в болоті особливий мікроклімат – задушно. А також не хотіли наражати пташенят на додатковий стрес у спеку.

У результаті обстеження 11 відомих гнізд у межах заповіднику, встановлено що у п’яти з них були виводки. Для підорлика великого зазвичай по одному пташеняті у виводку є нормою, хоча бувають і винятки. В усіх перевірених нами гніздах цього року було по одному пташеня. Згідно національної практики кільцювання, пташенят підорлика великого помічено металевими кільцями серії «N» або «Х», а також на основі міжнародної схеми кольорового мічення на них також надіто сірі пластикові кільця серії «U».

За період наших досліджень у 2012-2021 рр. нам вдалось помітити близько 50 особин підорлика великого. За цей час ми отримали 6 зворотів від наших підорликів. Їх спостерігали у Туреччині, Ізраїлі, Болгарії та Білорусі.

Автор щиро вдячний за допомогу у проведенні даних польових робіт В’ячеславу Кайстро та співробітникам Карасинського, Північного і Грабунського природоохоронних відділень Рівненського природного заповідника.

Михайло Франчук, Рівненський природний заповідник

Нові дані про гніздування пугача в зоні відчуження Чорнобильскої АЕС

У Чорнобильському біосферному радіаційно-екологічному біосферному заповіднику пугач (Bubo bubo) є рідкісним гніздовим видом. Раніше його відзначали в Яковецькому лісництві (в 1959 р.) і на сусідній території Дніпровсько-Тетерівського мисливського господарства (в 1955 р.) (Жежерін, 1969). У 1970-х рр. пугач також був зареєстрований у лісах уздовж р. Уж між селами Іллінці і Черевач (Рідкісні та зникаючі …, 1988). Можливо, що і пізніше він мешкав на цій території, однак про це нічого не відомо через відсутність будь-яких досліджень.

Перша достовірна знахідка пугача в післяаварійний період сталася 27.03.2001 р. в Паришевському лісництві – птаха наполохали з канави біля занедбаних будівель (Гащак та ін., 2006). Причому, лісники зустрічали його в цьому місці і раніше – в 1997 р. Друга знахідка була безпосередньо біля ЧАЕС: 5.06.2002 р. працівники атомної станції зловили двомісячне пташеня, яке сиділо на екскаваторі всього за 800 м від енергоблоку (пташеня було передано до Київського зоопарку). Рік по тому, за 2 км на південний захід від ЧАЕС (ділянка «Рудого лісу»), злякали дорослого птаха, який сидів на землі серед повалених дерев. Нарешті, в лютому 2009 р. пугача зустріли в заростях папороті у с. Варовичі. Пошуки пугача в ЧЗВ наприкінці березня 2011 р. успіхів не принесли. І тільки 7.04.2012 р. його виявили біля с. Бовище. Осілість цього птаха не викликала сумнівів, проте гніздо знайти не вдалося через підтоплення частини села. Воно було виявлено нами пізніше (23.05.2012 р.), після спаду води при повторному обстеженні будівель. Гніздо знаходилося на горищі літньої кухні. Більше детально про цю знахідку читайте в нашому матеріалі.

Читати далі »

Історія життя одного молодого орлана з передавачем

Застосування передавачів різних конструкцій дозволяють отримати нові дані щодо індивідуального переміщення та причин загибелі хижих птахів. Представляємо вашій увазі історію життя орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla), який народився в Сербії, був врятований у Румунії та трагічно загинув в Україні.

Фото: Bartha Botond Zsolt та Максим Височин

Основна популяція орлана-білохвоста в Сербії гніздиться вздовж Дунаю. Задор народився в одному з гнізд, що було влаштовано орланами в заплавному лісі поблизу м. Белград. На початку червня молодий орлан, ще не маючи достатньо сил для повноцінного польоту, вилетів із гнізда. Для відпочинку він обрав берег Дунаю за 800 м. У цей час працівник лісового господарства Марко Буковацькі (Marko Bukovački) помітив пернатого хижака. Оскільки орлан ще не міг нормально літати, лісівник вирішив, що хижак поранений і потребує допомоги. Тому спіймав орлана і відніс до свого будинку. Сім’я Буковацькі добре опікувалась орланом, годувала його рибою та невдовзі передала до місцевого осередку агенції охорони природи. Після кількох днів спостережень, фахівці впевнились, що птах є цілком здоровим і життєздатним, тому вирішили повернути його у природу. На лапу орлана було надіте металеве кільце, а також він отримав криломітку. 17 червня природоохоронці доставили молодого білохвоста на його гніздову ділянку з надією, що батьки попіклуються про свого малюка. Більше влітку відомостей про птаха не надходило.

Читати далі »

Унікальний випадок гніздування сови вухатої на землі

Як відомо, сова вухата (Asio otus) у період гніздування тісно пов’язана із деревною рослинністю, де влаштовує кладку у старих гніздах воронових або хижих птахів (Пукинский, 1977). В Європі та Північній Америці відомі поодинокі випадки гніздування сови вухатої на землі (Glue, 1977; Maples et al., 1995). У 2020 році нами було виявлено унікальний випадок гніздування цього виду на землі в Херсонській області.

У регіоні досліджень (Бериславський район Херсонської області) сова вухата є звичайним гніздовим видом. Гніздовим біотопом виду є лісосмуги, розташовані серед полів із невеликими залишками цілинних ділянок степової рослинності. Спеціально вивченням цього виду ми не займаємося, проте нами було знайдено 7 гнізд цього виду. Всі вони були влаштовані в старих гніздах воронових птахів (більшість – у гніздах сорок).

27.05.2020 року біля с. Раківка (Бериславський район) нами було виявлено гніздо вухатої сови, влаштоване на землі. Сови загніздились на дні балки, оточеної полями. У нижній частині балка мала нерозорану смугу степової рослинності шириною 50-100 м. Гніздо було влаштовано на дні невеликої канави глибиною близько 40-50 см, яка залишилася від старого каналу зрошення. Гніздо було розташовано серед густої трав’янистої рослинності висотою 40-50. Зокрема, біля нього зростали лопухи, які своїм листям повністю прикривали гніздо зверху та з боків. На момент виявлення самка насиджувала повну кладку, що нараховувала 7 яєць. Вони лежали на землі у невеликому заглибленні, утвореному від тіла самки серед невеликої кількості залишків сухої трав’янистої рослинності.

Для подальших досліджень, біля гнізда було встановлено відеокамеру Panasonic HC-VXF990. Відео, відзняті під час спостережень, можна переглянути за наступними посиланнями:

Самка у гнізді
Самець приносить гризунів для самки
Мишоподібні гризуни біля гнізда сови та спроби їх атакувати самкою
Вилуплення першого пташеня

Читати далі »

Кузьменко Ю. В. Дисертація кандидата біологічних наук

Відкрити файл16 березня 2021 року в Інституті зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України відбувся захист кандидатської дисертації Кузьменка Юрія Валерійовича на тему: «Совоподібні (Strigiformes) Центрального та Східного Полісся України». Спеціальність 03.00.08 – зоологія.

Науковий керівник: Гаврись Гліб Георгійович, кандидат біологічних наук, старший науковий співробітник Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України, завідувач відділу фауни та систематики хребетних.

На нашому сайті можна також ознайомитись із авторефератом дисертації.

Деякі результати досліджень хижих птахів РЛП «Краматорський» та його околиць

Регіональний ландшафтний парк «Краматорський» має площу 2247,82 га, розташований у Донецькій області. Наші дослідження фауни та екології хижих птахів на території парку та в його околицях тривали протягом 2004-2011 рр. та були продовжені в 2020 році.

Протягом лютого-грудня 2020 року під час досліджень території регіонального ландшафтного парку «Краматорський» та його околиць (північ Донецької області) нами проводився пошук гнізд хижих птахів з їх подальшим оглядом у весняно-літній період (квітень – червень). Загалом було зареєстровано 66 гнізд, які належали денним хижим птахам або вороновим. Серед них у гніздовий сезон 2020 року птахами було зайнято 27 гнізд, які належали шуліці чорному Milvus migrans Boddaert, 1783 (1 гніздо), яструбу великому Accipiter gentilis Linnaeus, 1758 (10 гнізд), канюку звичайному Buteo buteo Linnaeus, 1758 (10 гнізд), орлу-карлику Hieraaetus pennatus Gmelin, 1788 (1 гніздо), боривітру звичайному Falco tinnunculus Linnaeus, 1758 (2 гнізда) та круку Corvus corax Linnaeus, 1758 (3 гнізда). Гнізда переважно розташовувались у байрачних дібровах. По одному гнізду крука та боривітра були знайдені на металевих опорах ЛЕМ. Ще одне гніздо боривітра розташовувалось на технічному поверсі 9-ти поверхового будинку у місті Краматорськ. Також у вироблених крейдяних кар’єрах та по крейдяних ущелинах було виявлено 7 локацій пугача Bubo bubo Linnaeus, 1758. На одній ділянці птахи підтверджено гніздились.

Навпроти 2 гнізд канюка звичайного було встановлено фотопастки, за допомогою яких було отримано декілька годин відеоматеріалу з реакцій пташенят на дорослих птахів, їх живлення тощо.

Дослідження денних хижих птахів на цих територіях нами здійснювалось і раніше – у 2004-2011 роках. За останні 10 років на 5 ділянках зник на гніздуванні орел-карлик, на 1 ділянці перестав зустрічатись шуліка чорний. Не зустріли у місцях колишнього гніздування і яструба малого. Також протягом 2020 року в околицях міста Краматорськ не реєстрували осоїда, луня лучного та канюка степового. Але у той же час спостерігали орлана-білохвоста на ділянках, де вид раніше не реєструвався (поблизу смт Ясногірка та Шабельківка). Вірогідно, залишення місць гніздування «лісовими» хижими птахами пов’язано з активним лісокористуванням у байрачних лісах протягом 2015-2019 років, а саме рубкою стиглих та пристигаючих дерев.

У 2021 році спостереження за денними хижими птахами та пошук (перевірка) їх гнізд на півночі Донеччини буде продовжено.

Максим Височин, РЛП «Краматорський»

Височин М. О. Дисертація кандидата біологічних наук

Відкрити файл9 лютого 2021 року в Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України відбувся захист кандидатської дисертації Височина Максима Олеговича на тему: «Денні хижі птахи (Falconiformes) Донецького кряжу: особливості біотопічного розподілу і динаміка популяцій у градієнті антропогенного навантаження». Спеціальність 03.00.08 – зоологія.

Науковий керівник: Атемасова Тетяна Андріївна, кандидат біологічних наук, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри зоології та екології тварин.

На нашому сайті можна також ознайомитись із авторефератом дисертації.

Результати обліків орланів-білохвостів у Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику в січні 2021 року

У січні 2021 року нами було продовжено обліки зимуючих орланів-білохвостів (Haliaeetus albicilla) на території Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника. Із результатами попередніх робіт можна ознайомитись за посиланням.

Другий етап зимових обліків 2020/2021 рр. було проведено з 25 по 27 січня 2021 року. Як і під час першого етапу, ми обстежували лівий та правий береги Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях.

У середині січня 2021 року на території досліджень було похолодання, яке призвело до тимчасового вкриття кригою всіх водойм. Під час наших обліків погодні умови були схожі на весняні. Плюсова температура, інколи снігові заряди, але сніговий покрив був відсутній. Всі водойми були покриті кригою, але на деяких ділянках р. Прип’ять вода вже була вільна від криги.
Скупчень орланів виявлено не було, птахи рівномірно розподілялись по всій території досліджень. Найбільшу чисельність спостерігали в долині Прип’яті – 13 особин. На р. Несвіч трималося 5 орланів, де була невеличка ополонка. Біля м. Чорнобиль на трупі загиблого оленя зустрінуто 7 птахів. Частина дорослих птахів трималась гніздових ділянок.
Всього протягом 25-27 січня нами нараховано 25 орланів, це менше ніж у грудні. Ймовірно, це пов’язано із відкочівлею частини птахів у більш південні регіони під час похолодання.

Інші хижі птахи були нечисленними – під час обліків було зустрінуто 6 звичайних канюків (Buteo buteo), 2 зимняка (B. lagopus) та 1 яструб малий (Accipiter nisus).

Ми щиро вдячні компанії «Бейкер Тіллі Україна» («Baker Tilly Ukraine»), яка фінансово підтримала проведення наших польових досліджень у зоні відчуження.

Логотип

Сергій Домашевський (Український центр досліджень хижих птахів, Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Олексанр Борсук (Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник)

Результати роботи з мічення та відстежування підорлика великого в Україні за 2020 рік

Як повідомлялося раніше, у 2019 році нами були розпочато дослідження підорлика великого (Clanga clanga) на півночі України за грантової підтримки ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018. Його метою є вивчення поведінки великих підорликів у гніздовий період та їх міграційних переміщень за допомогою GSM-передавачів. Результати робіт за 2019 та початок 2020 можна прочитати за посиланням.

Із помічених нами у 2019 році птахів навесні 2020 року на зв’язок вийшли лише двоє: самець з Київської області на ім’я Steve з передавачем UKR01 та його пташеня Alex, з передавачем UKR03. Третій птах, з Іванківського району, впродовж 2020 року так жодного сигналу і не подав, тож ми вважаємо його загиблим в Африці.

Із незрозумілих нам причин весняну міграцію 2020 року Steve розпочав дуже пізно, лише в кінці березня – в перших числах квітня. На гніздову ділянку птах прибув після обіду 25 квітня. Минулого сезону підорлик з’явився на гнізді на місяць раніше і до 25 квітня вже було відкладено перше яйце. До розмноження цього року пара підорликів так і не приступила, хоча і відвідувала іноді гніздо. Steve все літо провів на гніздовій ділянці, збільшуючи діаметр розльоту лише під кінець гніздового сезону. 22 вересня він вирушив на південь. Як і минулого року, дістався Танзанії і лише інколи, раз на місяць ми отримуємо від нього сигнали.

Весняна міграція у Alex розпочалася 5 квітня і за місяць він досягнув території України. Оскільки це молодий птах, який ще не бере участі і розмноженні, потреби поспішати у нього не було. Він не полетів одразу до місць, звідки родом, а круто завернув на північний схід, потім спустився південніше майже до Азовського моря, пролетів ще трохи на схід і почав прямувати на північ. 11 червня підорлик залетів на територію північної Білорусі, після чого поступово просувався на південь, поки 19 липня не визначився остаточно з місцем перебування до початку осінньої міграції на схід від міста Бобруйськ (Могилівська область, Білорусь). Осінню міграцію він розпочав 18 вересня і менше ніж за місяць, до 12 жовтня, дістався місця зимівлі на півночі Судану (трохи західніше минулорічного місця зимівлі). Після 12 жовтня сигналів від передавача, встановленого на птахові, ми не отримували.

Протягом гніздового періоду 2020 року нам вдалося помітити передавачами чотирьох підорликів.

Читати далі »

Обліки орлана-білохвоста в Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику в грудні 2020 року

Як і минулі роки, ми продовжуємо зимовий моніторинг чисельності орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla) на території Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника, який почали ще взимку 2008-2009 рр. та здійснюємо щороку (див. за 2018 , 2019, 2020).

Перший етап зимових обліків 2020/2021 рр. було проведено з 14 по 17 грудня 2020 року. Знаючи, де орлани частіше зустрічаються, ми обстежували лівий та правий береги Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях, обстежено кілька ділянок долини р. Уж.

Під час обліків у грудні 2020 погодні умови були схожі на осінні. Плюсова температура, інколи тумані дні, що не давало змоги спостерігати птахів на великій відстані. В цей час снігового покриву не було. Облікам передувало похолодання, від якого всі водойми були покриті кригою, включно із р. Прип’ять. Лише на декількох ділянках річки була відкрита вода. Концентрацій орланів відзначено не було, птахи рівномірно розподілялись по всій території досліджень. Найбільшу чисельність спостерігали в долині Прип’яті – 14 особин. Було виявлено місце вдалого полювання вовків біля колишнього с. Чапаївка, де біля вбитої тварини трималося 7 орланів.
Всього протягом 14-17 грудня нами нараховано 37 орланів. Після проведення обліків, 22.12, ми виявили концентрацію орланів на ставку-охолоджувачі, де 13 птахів трималися біля останків вбитого вовками невеликого кабана.

Інші хижі птахи були нечисленними під час обліків – було зустрінуто 4 звичайних канюка (Buteo buteo) та по одному яструбу великому (Accipiter gentilis) і малому (Accipiter nisus).

Ми щиро вдячні компанії «Бейкер Тіллі Україна» («Baker Tilly Ukraine»), яка фінансово підтримала проведення наших польових досліджень у зоні відчуження.

Логотип

Сергій Домашевський (Український центр досліджень хижих птахів, Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Катерина Коріпанова (Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Тімур Омер, Яна Омер, Валентин Тренщун