Моніторинг гніздування підорлика великого в Рівненському природному заповіднику

Восьмий рік поспіль продовжуються дослідження гніздової популяції підорлика великого (Clanga clanga) в умовах Рівненського природного заповідника. Деякі результати досліджень за 2017-2018 рр. ви можете прочитати на нашому сайті. Після закінчення польових робіт 2020 року хочемо представити коротенький звіт про виконану роботу.

Традиційно, кожного року нами перевіряється стан гніздування відомих та потенційних місць гніздування на предмет заселення гнізд, визначення репродуктивних показників, трофіки, а також мічення пташенят. Цього року ми працювали у два етапи.

Перший (2-3 декада липня), коли Михайло Франчук та Андрій Сімон провели перевірку відомих та потенційних місць гніздування підорлика великого, а також здійснили мічення птахів кольоровими та металевими кільцями і GPS-GSM передавачами (використання останніх було обумовлено виконанням гранту «Ecotone Telemetry»). Загалом за цей етап було здійснено перевірку 10 гнізд. Виявилось, що з усіх гнізд заселені були 5 і у кожному було по одному пташеняті підорлика великого (2 гнізда – масив Переброди, 3 гнізда – масив Сомине заповідника), одне гніздо (гібридна пара, масив Сира Погоня заповідника) було зайняте совою бородатою (Strix nebulosa) (результати травневих обліків хижих птахів у заповіднику). Інші 4 гнізда (масиви Переброди (3 гнізда) і Сомине (1 гніздо)) були не зайняті – одне по причині витіснення виду з його гніздової ділянки орланом-білохвостом (Haliaeetus albicilla). Орлан-білохвіст побудував нове гніздо за 50 м від відомого гнізда підорлика. Підорлик, ймовірно, переселився за 2 км на північ, тут ми регулярно реєстрували протягом травня-липня поточного року.

Читати далі »

Спостереження за гніздуванням пари змієїдів у зоні відчуження Чорнобильскої АЕС у 2019-2020 рр.

Змієїд (Circaetus gallicus) належить до рідкісних гніздових видів хижих птахів зони відчуження Чорнобильської АЕС. Прямі спостереження у сезон розмноження показують, що за щільністю гніздових територій змієїда зона відчуження не має суттєвих відмінностей від інших районів українського Полісся. Проте знахідки жилих гнізд цього виду в її межах не відомі з моменту аварії 1986 року. У рамках проекту ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018 з дослідження хижих птахів під час періоду розмноження та міграцій нами 8 вересня 2019 року було знайдено жиле гніздо змієїда в 2 км на південний захід від колишнього села Буряківка та у 15 км на захід від Чорнобильської АЕС. Подальше спостереження за цим гніздом із використанням сучасних технічних засобів дозволило отримати багато різноманітних даних щодо біології розмноження та екології виду. Нижче ми наводимо найбільш цікаві з них.

Гніздо змієїда розташовувалось на бічних гілках невеликої сосни на висоті 14,5 метрів над землею та перебувало у частково зруйнованому стані наприкінці сезону розмноження. Біля гнізда тримався добре літаючий молодий змієїд в ювенальному вбранні, якого продовжували підгодовувати батьки. Гніздо виявилось досить легкодоступним та мало значні шанси бути використаним наступного сезону. Проте, надійної основи в нього не було, тому його подальше використання птахами несло значні ризики для успіху розмноження. Протягом сезону 2019 року 5 з 7-ми жилих гнізд змієїда, за якими ми спостерігали в Київський та Чернігівський областях, були повністю або частково зруйновані негодою. У 3-х випадках це призвело до загибелі пташенят або кладки. З огляду на це, нами було вирішено відремонтувати гніздо протягом осінньо-зимового періоду. Ми взяли до уваги, що змієїди досить рідко займають штучні платформи та не використовують будь-які штучні матеріали при будуванні гнізда. Тобто існував ризик, що вони можуть відмовитись від подальшого використання гнізда, якщо помітять у ньому предмети зі штучних матеріалів. Тому за допомогою сталевого дроту з ПВХ покриттям природного кольору та жорсткої пластикової садової сітки була відремонтована та укріплена основа гнізда, а верхня частина значною мірою була відновлена з тих самих гілок, що використовували самі птахи. Роботи з ремонту гнізда та встановлення фотопастки над ним було виконано 25 січня 2020 р. Можливостей добре замаскувати фотопастку чи встановити її подалі від гнізда не було, тому камера у досить громіздкому корпусі залишалась єдиним потенційним джерелом занепокоєння птахів. Проте, ми прийняли цей ризик, опираючись на досвід встановлення камер біля гнізд змієїда у Франції, Ізраїлі та Угорщині.

Читати далі »

Заліт чорного грифа в континентальну частину України

Гриф чорний (Aegypius monachus) в Україні гніздиться тільки у Гірському Криму. Його зальоти за межі Кримського півострова протягом останніх десятиліть є дуже рідкісними. Походження таких птахів є нез’ясованим. Цвелих О.М. із спавторами (Грифовые птицы…, 2018) вважають, що ці грифи мають європейська (а не кавказьке) походження. У 2020 році нестатевозрілий чорний гриф із передавачем широко кочував територією України, що дозволило тримати нову цікаву інформацію щодо цього питання завдяки болгарській програмі реінтродукції цього виду Фонду дикої флори і фауни (Fund for the Wild Flora and Fauna).

Гриф чорний, якому дали ім’я Sliven, народився у пари, що гніздилась у природних умовах в Іспанії у 2017 році. Його було забрано до реабілітаційного центру та згодом перевезено до Болгарії. Перед випуском його, разом з іншими грифами, тримали у вольєрі, встановленому у природних умовах. 23 травня 2019 року на птаха був надітий передавач та його було випущено на волю в районі гори Kotlenska Planina (східна частина Балканських гір, Болгарія). Протягом майже року гриф не здійснював далеких переміщень. 9 квітня 2020 почав мігрувати в північному напрямку до Румунії. Невдовзі опинився на території України та відвідав чимало областей в правобережній частині країни. Ненадовго затримався на Кінбурнському півострові, після чого повернувся до східної частини Румунії. Протягом місяця гриф здолав 6400 км.

Однак звідти він знову полетів на північ, досягнув Житомирської області, після чого повернув назад. Після багатоденних подорожей 21 травня 2020 року він опинився у Харківській області поблизу с. Стара Гнилиця (Чугуївський район). Судячи з усього, увагу грифа привернула тваринницька ферма. Поблизу неї розташовано місце для зливу нечистот, в якій був труп собаки. Швидше за все, гриф сів поблизу потенційної здобичі, проте загруз у багнюці, не зміг злетіти та швидко втопився. Попри оперативну реакцію, волонтери, які прибули на це місце, виявили, що гриф загинув.

Не зважаючи на сумний кінець історії, отримано важливі дані щодо переміщень нестатевозрілих чорних грифів у Східній Європі та отримано прямий доказ зальоту цього виду в Україну з Балканських гір.

Simeon Marin, Антон Влащенко, Ірина Роздольська, Володимир Бучко, Максим Гаврилюк

Литература

Грифовые птицы фауны Украины / А. Н. Цвелых, Б. А. Аппак, М. М. Бескаравайный, С. Ю. Костин, М. А. Осипова. – Киев: Фитосоциоцентр, 2018. – 188 с.

Бібліографія робіт по хижих птахах України за 2018 рік

У бібліографічному переліку наведено 98 робіт, які містять інформацію про соколоподібних і сов із території України, що вийшли друком у 2018 р. Ймовірно, бібліографія неповна, тому, якщо Ви маєте до неї доповнення, пишіть Максиму Гаврилюку (mg@raptors.org.ua). Файл буде оновлюватися з отриманням нової інформації.

Моніторинг гніздової популяції орлана-білохвоста на Середньому Дніпрі у 2020 році

Протягом багатьох років ми здійснюємо моніторинг за популяцією орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla). Деякі результати можна прочитати в одному з наших попередніх матеріалів. Його метою є щорічний контроль заселення орланами гнізд та успішності гніздування.

Представляємо вашій увазі невеликий відеосюжет, відзнятий під час контролю гнізд орлана-білохвоста у Черкаській області 24 травня 2020 року.

Максим Гаврилюк, Юрій Милобог, Український центр досліджень хижих птахів

Міграція великих підорликів із передавачами з Полісся: результати першого року досліджень

Як повідомлялося раніше, нами було розпочато дослідження великого підорлика (Aquila clanga) на півночі України за грантової підтримки ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018. Його метою є вивчення поведінки великих підорликів у гніздовий період та їх міграційних переміщень за допомогою GSM-передавачів.

У 2019 році протягом гніздового періоду передавачі отримали три птахи: двоє з Бородянського району Київської області та один – з Іванківського району Київської області. Птахи з Бородянського району були з одного гнізда, а саме: дорослий птах, ймовірніше самець, який отримав ім’я Steve та передавач UKR01 та його пташеня, назване Alex, з предавачем UKR03. Птах з Іванківського району на ім’я Serg був помічений передавачем UKR02. Відповідні кодові номери передавачів відображаються і на картах переміщень, що ми поширюємо.

Першим міграцію на південь минулого року розпочав Alex (стать птаха наразі нам не відома) і трапилося це 20 вересня. Міграція відбувалася територією наступних країн: Молдова, Румунія, Болгарія, Греція, Туреччина, Сирія, Ліван, Ізраїль, Єгипет та Судан. 23 жовтня Alex зупинився і тимчасово припинив міграційні переміщення, залишаючись приблизно в одному місці до 13 листопада, після чого впродовж 24 днів здійснював поступові перельоти південніше, періодично зупиняючись на кілька днів у певних місцях і досягнув остаточного місця зимівлі 6 грудня. Під час цих перельотів птах ненадовго залітав до Ефіопії. Найбільш південна точка маршруту мала широту 11° 17’ пн.ш. Весняну міграцію птах почав 5 квітня 2020 року тим самим маршрутом, лише краєм залетівши до Еритреї та Йорданії і оминувши Ліван та Грецію. На зворотному шляху тримався більше берегової лінії, в Туреччині не полетів найпростішим шляхом по діагоналі, а попрямував на південь до Чорного моря, після того повернув на захід для його обльоту. В Молдові Alex змінив напрямок міграції з північного на північно-східний і східний. Де він зупиниться для проведення літа, наразі питання є відкритим. Дані інших досліджень свідчать, що птахи у віці одного року рідко вертаються до місця свого народження.

Читати далі »

Находка наибольшей ночевки зимующих полевых луней в Украине зимой 2019-2020 гг

Для некоторых видов хищных птиц во время миграций и зимовок характерно формирование ночевочных скоплений. Например, для кобчика на юге Украины известны ночевки от нескольких десятков птиц, до нескольких тысяч (Домашевский, 2002; Петрович, Редінов, 2008), для орлана-белохвоста на юге Украины известны ночевочные скопления зимой до 300 птиц (Петрович, Редінов, 2007).

Ночевки полевого луня (Circus cyanneus) в осенне-зимний период в Украине отмечались в разных регионах: в Ивано-Франковской области – 8-12 птиц (Бундзяк та ін., 1994), в АР Крым на трех учетных точках общая численность птиц составила 100-130 особей (Кучеренко та ін., 2017), в Николаевской области в декабре 2004 г. – 23 ос. (Милобог, 2012) и в феврале 2009 г. – 5 ос. (Рединов, Петрович, 2016) соответственно.

Подобное скопление полевых луней было выявлено нами в Акимовском районе Запорожской области зимой 2019-2020 гг. Для ночевки луни избрали тростниковые заросли в верховьях Утлюкского лимана. Впервые полевых и болотных луней на этом месте мы отметили в ноябре численность птиц составила 17 полевых и 3 болотных (Circus aeruginosus) луней. Наиболее полные наблюдения при участии двух учетчиков с разных точек удалось провести 13.01.2020 г. В предвечерних сумерках луни слетались с охотничьих территорий в верховье Утлюкского лимана в район моста, расположенного в 3 км от с. Давыдовка. В основном птицы подлетали с южной и северо-западной сторон. Первые особи, появившиеся у места ночевки, летали над тростником, затем группками или одиночками садились отдыхать на грунт. Подлет луней к месту ночевки продолжался до глубоких сумерек, одновременно можно было наблюдать до 55 птиц, беспорядочно летающих над тростником. В глубоких сумерках луни перелетали в тростник, где и ночевали. Всего 13.01.2020 г. было учтено 118 полевых и 5 болотных луней. Принимая во внимание недоучет, оценка численности ночевочного скопления полевого луня может составлять 125-130 особей. Это самое крупное известное скопление луней на зимовке в Украине. Учитывая, что полевой лунь занесен в Красную книгу Украины (2009), верховья Утлюкского лимана является местом, важным для сохранения вида.

С.В. Домашевський, В.В. Вєтров, Український центр досліджень хижих птахів

Литература

Бундзяк П.В., Завадовський В.Г., Брус С.І. (1994): Знахідка місця зимової ночівлі польових лунів на Івано-Франківщині. – Беркут. 3 (1): 48.

Домашевский С.В. (2002): Наблюдения за осенней миграцией хищных птиц на Крымском полуострове. – Беркут. 11 (1): 112-116.

Кучеренко В.М., Прокопенко С.П., Жеребцова Т.А., Жеребцов Д.Ю. (2017): Комунальні ночівлі луня польового, Circus cyanneus (Accipitriformes, Accipitridae), на Кримському півострові. Вестн. зоологии. Отдельный выпуск 35: 42–44.

Милобог Ю.В. (2012): Соколоподібні (Falconiformes) степової зони України: видовий склад, територіальний розподіл, динаміка чисельності та охорона. – Дис. … канд. біол наук. Кривий Ріг: 1-351.

Петрович З.О., Редінов К.А. (2007): Значення Кінбурнської коси в збереженні орлана-білохвоста в зимовий період. – Бранта. 10: 156-164.

Петрович З.О., Редінов К.О. (2008): Знахідка місця скупчення кібчиків в період осінньої міграції в Північно-Західному Причорномор’ї. – Новітні дослідження соколоподібних та сов. Мат-ли ІІІ міжн. наук. конф. «Хижі птахи України». Кривий Ріг: 286-289.

Рединов К.А, Петрович З.О. (2016): Луни в Николаевской области. – Луни Палеарктики. Систематика, распространение, и особенности экологии в Северной Евразии. Мат-лы VII Междун. конференции РГСС. Ростов-на-Дону: Изд-во Южного федер. унив.: 53-63.

Зимові обліки орлана-білохвоста на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (третій етап, лютий 2020 р.)

У лютому 2020 року ми продовжили зимовий моніторинг чисельності орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla) в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС, який почали ще взимку 2008-2009 рр. та здійснюємо практично щороку. Взимку 2019/2020 рр. перший та другий етапи обліків було проведено 16-19 грудня 2019 та 8-10 січня 2020.

Третій етап зимових обліків було проведено з 3 по 5 лютого 2020 року. Як і раніше, ми обстежували лівий берег Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях. Як протягом грудня – січня, так і в лютому погода була весняною, температура сягала до + 5°С, сніговий покрив був відсутній. Крига на всіх водоймах також не сформувалась. Ймовірно, тому не було виявлено концентрацій птахів, оскільки орлани були рівномірно розподілені по всій території досліджень.

Найбільшу чисельність птахів спостерігали в долині Прип’яті – 6 особин, також 5 особин відмітили на р. Несвіч. Не було виявлено місць вдалого полювання вовків, де зазвичай біля останків вбитих тварин збираються великі пернаті хижаки. Всього нами було обліковано 18 орланів.
Чисельність інших хижих птахів також була низькою – зустріли 3 звичайних канюка (Buteo buteo), яструба великого (Accipiter gentilis) та яструба малого (Accipiter nisus).

У результаті проведених досліджень ми припускаємо, що зимою 2019/2020 рр. на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника зимувало 23-27 орланів-білохвостів. Цей показник набагато менший, ніж у минулі роки. Скоріше за все, це пов’язано з аномально теплою зимою, тому частина орланів для зимівлі обрала інші території. Попри невелику кількість виявлених орланів, дані обліки є важливими для моніторингу зимуючої популяції цих птахів за різних погодних умов.

Серед інших червонокнижних видів були зустрінуті тетерук (Lyrurus tetrix) та орябок (Bonasa bonasia).

Ми щиро вдячні компанії «Бейкер Тіллі Україна» («Baker Tilly Ukraine»), яка фінансово підтримала проведення наших польових досліджень у зоні відчуження.

Логотип

Сергій Домашевський (Український центр досліджень хижих птахів), Сергій Обрізан, Сергій Жила (Чорнобильський радіаційно-екологічний біосферний заповідник).

Зимові обліки орлана-білохвоста на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (другий етап, січень 2020 р.)

У січні ми продовжили зимовий моніторинг чисельності орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla) в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС, який почали ще взимку 2008-2009 рр. та здійснюємо майже щороку. Взимку 2019/2020 рр. перший етап обліків було проведено 16-19 грудня 2019.

Другий етап зимових обліків було проведено з 8 по 10 січня 2020 року. Як і раніше, ми обстежували лівий берег Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях. Як і в грудні, цього разу погода також була весняною, температура сягала до + 8°С, сніговий покрив був лише один день і до 1 см. 10 січня майже цілей день падав дощ, що заважало проводити обліки птахів. Крига була лише на озерах та затоках річок. Ймовірно, тому не було відзначено концентрацій птахів, оскільки орлани були рівномірно розподілені по всій території досліджень.

Читати далі »

Зимові обліки орлана-білохвоста на території Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника (перший етап, грудень 2019 р.)

Ми продовжуємо зимовий моніторинг чисельності орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla) в Зоні відчуження Чорнобильської АЕС, який почали ще взимку 2008-2009 рр. та здійснюємо щороку. Перший етап зимових обліків 2019/2020 рр. було проведено з 16 по 19 грудня 2019 року. Як і раніше, ми обстежували лівий берег Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях, проїхали 16 км дамбами в долині р. Уж.

Варто відзначити, що зима 2019/2020 рр. дуже запізнилася – на момент проведення обліків був відсутній сніговий покрив та лід на водоймах, а вдень температура піднімалася до +15°С. Ймовірно, тому не було відзначено концентрацій птахів, оскільки орлани були рівномірно розподілені по всій території досліджень. Найбільшу чисельність птахів було відзначено в долині Прип’яті – 6 особин. Не було виявлено місць вдалого полювання вовків, де зазвичай біля останків вбитих тварин збираються великі пернаті хижаки. Всього враховано 16 орланів. Також зустріли 2 звичайних канюка (Buteo buteo) (кочівля), по одному яструбу великому (Accipiter gentilis) і малому (A. nisus).

Читати далі »