Новий номер журналу «Troglodytes»

Вийшов з друку новий номер журналу «Troglodytes» (Праці Західноукраїнського орнітологічного товариства). – 2017. – Вип. 8.
Журнал містить публікації по хижих птахах:

Troglodytes. Праці Західноукраїнського орнітологічного товариства

• Кузьменко Ю.В., Химин М.В. Знахідка гнізда сича волохатого Aegolius funereus у Волинській області. – С. 89-90.
• Франчук М.В., Струс Ю.М. Заліт грифа чорного Aegypius monachus у прикордонну зону України та Білорусі в межах Рівненської області. – С. 97-98.

Ознайомитись зі змістом випуску можна за посиланням.
Замовити паперовий примірник можна через онлайн анкету. Ціна – 50 грн. плюс вартість доставки.

Результати моніторингу гніздування підорлика великого в Рівненському природному заповіднику та його околицях у 2017-2018 рр.

Традиційно, 7 рік поспіль, у жаркі липневі та серпневі дні проведено моніторинг гніздування підорлика великого (Aquila clanga) у Рівненському природному заповіднику та його околицях. Протягом двох років обстежено 16 гнізд підорлика великого (по 8 кожного року) та знайдено одне гніздо підорлика малого (А. pomarina). Закільцьовано 6 пташенят великого і одне малого підорлика. Результати наших досліджень за 2016 рік можна знайти за посиланням. Для мічення кожного пташеня використовували стандартне металеве кільце та пластикове кольорове.

Фото Михайла Франчука, Тараса Кривульського та Ігора Бачука

Вивчення цього виду у болотах заповідника ніколи не давалось з легкістю, так і було в ці два роки, про що ми розповімо далі.

2017 рік був посушливий, тому води у болотах було мінімум. 2018 рік не відмічався значною повноводністю. Ходити було не так важко як у повноводні роки, проте у цій роботі завжди є сюрпризи. Досить істотно проявились наслідки попередніх пожеж 2015 року, де значна частина угідь підорликів постраждала від пожеж. Були пошкоджені гнізда та гніздові стації. Інтенсифікувався процес всихання пошкоджених дерев на гніздових ділянках. Через це у ці два роки підорлики почали покидати місця багаторічного гніздування, що стало великою проблемою для розуміння: чи щось сталось у гнізді чи просто ці гнізда покинуті. Далі спробуємо розібратись.

Обстеження гнізд підорлика великого здійснювали на трьох масивах заповідника: «Сира Погоня», «Сомине» та «Переброди». У 2017 р. протягом 17-20 липня, а в 2018 р. 26-27, 31 липня, 08 серпня.

Читати далі »

Експедиція по вивченню балабана в Одеській області в 2018 році

Роботи щодо дослідження балабана (Falco cherrug) в Одеській області в 2018 році є продовженням нашого багаторічного моніторингу за станом популяції цього виду на півдні України. Про результати експедицій у попередні роки можна прочитати на нашому сайті: 2017 та 2016.

Метою експедиції було моніторинг чисельності виду, виявлення потенційних загроз для популяції, збір матеріалу щодо екології виду. Попутно здійснювався збір відомостей щодо поширення та відносної чисельності інших хижих птахів. Міжнародна українсько-угорська експедиція тривала протягом 28.05-2.06, автомобільний маршрут по Одеській області склав близько 1100 км. Під час подорожі здійснювалася перевірка гнізд та гніздових територій балабанів, відомих у попередні роки, та обстеження ділянок високовольтних ЛЕП, що потенційно придатні для гніздування виду. Було обстежено ділянки ЛЕП, на яких проводилися обліки балабанів на початку 2000-х років. У ході досліджень обстежено 142 км високовольтних ЛЕП, виявлено 26 гнізд круків.

Фото Matthias Prommer, Polla Schütz

Перш за все було відвідано два гнізда балабанів, зайняті минулого року. Пара балабанів, у якої у 2017 році ми помітили передавачами двох пташенят, у 2018 році також гніздилась успішно. Гніздо крука, в якому вони розмножувалися минулого року, розпалося і балабани зайняли старе гніздо орлана-білохвоста неподалік. На момент відвідування нами гнізда, у ньому було не менше двох пташенят у другому пуховому вбранні, тому мічення передавачами не здійснювалось, зважаючи на малий вік птахів. Інше гніздо на опорі ЛЕП, де у балабанів минулого року були пташенята, виявилося зруйнованим. Наші пошуки соколів у цьому районі були безрезультатними.

Читати далі »

Рятування боривітра в містах

Що робити, якщо вам до рук потрапив боривітер?

Боривітер звичайний (Falco tinnunculus) – гніздовий птах всієї території України, поширений у різноманітних ландшафтних зонах, але селиться переважно там, де є відкриті простори і деревна рослинність (Зубаровський, 1977). Найчастіше гніздиться на узліссях та в лісосмугах. Протягом останніх десятиліть боривітер почав активно заселяти міста України. Нині у Львові гніздиться 28 пар (Бокотей, Дзюбенко, 2008), Києві – 60–65 пар (Домашевский, 2012), Одесі – 25–30 пар (повід. П.С. Панченко), Дніпрі – не менше 50 пар (повід. О.Л. Пономаренко), Кривому Розі – 50–100 пар (повід. В.І. Стригунова), Симферополі – не менше 70 пар (повід. С.П. Прокопенко), Черкасах – близько 10 пар (Гаврилюк М.Н.), Луганську – 40-50 пар (Ветров, 2015). Багато орнітологів протягом останнього десятиліття відмічають суттєве зростання чисельності виду у містах. Наприклад, у Львові, Луганську та Києві майже вдвічі (Ветров, 2015). У містах найчастіше влаштовують гнізда на технічних поверхах багатоповерхівок або інших нішах висоток. Унаслідок зростання чисельності боривітра звичайного у містах почастішали випадки потрапляння молодих птахів до людей. Наш матеріал покликаний дати відповідь на питання: «Що робити, якщо вам до рук потрапив боривітер?».

Ідентифікація
Боривітер звичайний – сокіл невеликого розміру (менший за голуба). Маса тіла 160–230 г, довжина тіла 33–39 см, розмах крил 65–80 см. Зверху птах іржасто-рудий, з темними плямами; низ тіла вохристий, з бурими плямами. Наявні «вуса» (див. більше фото на нашому сайті). Звуки: дзвінке «кліі – клі – клі» (Фесенко, Бокотей, 2012).

Читати далі »

Кібчики з румунськими передавачами знову гніздяться в Україні

Рік тому ми писали про мічення супутниковими передавачами двох кібчиків (Falco vespertinus) у Румунії (див. матеріал на сайті). Вони успішно перезимували в Африці та знову повернулися до України. Нагадаємо – двоє птахів було відловлено та помічено в Румунії на місцях передміграційної концентрації.

Самку, якій було дано ім’я Ringló, було відловено 22.09.2016. На момент відлову птах мав вбрання другого календарного року. Вже другий рік поспіль самка зимує в Африці, а на гніздування прилітає до України. Характерно, що під час міграції кожного разу вона використовувала інший пролітний шлях та перетинала Середземне море і Сахару (див. мапу). У 2017 та 2018 роках вона гніздилася в одному і тому самому місці – в одній з колоній граків у Кілійському районі Одеської області. Колонія кібчиків тут нараховує 5-10 пар. Наприкінці травня 2018 року під час експедиції по балабану ми (М. Гаврилюк, Ю. Милобог, M. Prommer, P. Schulz) відвідали це місце. Нам вдалося побачити самку з передавачем та зробити її фото.

Дорослу самку, якій було дано ім’я Marina, було відловлено 14.09.2015. Вона вже три зими успішно провела в Африці та втретє повернулася на місце гніздування. Характерно, що восени 2016 та восени 2017 вона мігрувала практично по одному і тому самому маршруту (див. мапу). У 2016 та 2017 роках вона гніздилася в Криму біля м. Красноперекопська. Сюрпризом для дослідників став той факт, що у 2018 році самка змінила місце гніздування і постійно тримається на одній території в Кілійському районі Одеської області. Під час нашої експедиції, про яку ішла мова вище, ми також мали можливість відвідати це місце. Колонія кібчика тут нараховує до 40 пар – птахи гніздяться у старих гніздах воронових птахів вздовж невеликої річки. Долина річки використовується для випасу с.-г. тварин. Нажаль, під час нашого короткого візиту птаха з передавачем нам виявити не вдалося.

Наостанок, приємно відзначити, що кібчики вже протягом 2-3 років успішно існують з надітими передавачами.

Максим Гаврилюк, Юрій Милобог (Український центр досліджень хижих птахів), Matthias Prommer (Herman Ottó Institute, Hungary)

Переміщення балабана Юра з передавачем: результати січня – травня 2018 року

Як ми вже писали раніше, у червні 2017 року в Одеській області нами було помічено передавачами двох молодих балабанів (Falco cherrug). Результати переміщень цих птахів протягом червня – вересня було опубліковано на нашому сайті. У жовтні 2017 один із них (Юра) почав міграцію до Африканського континенту, іншого (Макс) було застрелено у грудні в Одеській області. Представляємо результати переміщень балабана на ім’я Юра протягом січня – травня 2018 року.

З початку листопада 2017 до початку березня 2018 балабан Юра зимував на досить обмеженій території неподалік столиці Республіки Чад – Нджамени. Більшість часу птах провів на території площею близько 100 кв. км. 3 березня балабан розпочав весняну міграцію, рухаючись у східному напрямку вздовж Сахелю. На відміну від осінньої міграції, його шлях пролягав південніше – балабан переміщувався по екологічно сприятливим регіонам, облітаючи Сахару. Тільки досягнувши долини Нілу, він різко повернув на північ на кордоні між Південним Суданом і Суданом. Досягнувши узбережжя Суецького каналу, він уповільнив швидкість міграції та затримався у цих місцях на два тижні. Помітно, що молодому птахові немає потреби поспішати із поверненням до місць гніздування. 14 квітня він долетів до дельти Нілу, проте не став перетинати Середземне море та повернув на схід. Далі його шлях був типовим для мігрантів з Африки – балабан огинав Середземне море зі сходу. Проте після цього, замість того, щоб повернути в Туреччині на захід в напрямку Босфору, як летять більшість птахів із Західної і Центральної Європи, балабан продовжив міграцію на північ і коли 19 квітня досягнув узбережжя Чорного моря, повернув на схід. Такий міграційний шлях мало характерний для балабанів, які належать до центральноєвропейського гніздового угруповання. Далі сокіл прогнозовано перетнув Кавказ вздовж чорноморського узбережжя та досягнув Ставропольського краю Росії. За нашою логікою, після цього балабан мав повернути на захід, щоб досягнути місця свого народження. Однак у Юри були інші плани – він полетів на північний схід і через Калмикію та Астраханську область наприкінці квітня досягнув центрального Казахстану, де і проводить травень.

Читати далі »

Зимівля соколоподібних у Середньому Придніпров’ї взимку 2017/2018 рр.

Взимку 2017/2018 рр. нами було продовжено традиційний моніторинг видового складу та чисельності зимуючих хижих птахів у Середньому Придніпров’ї. Як і раніше, основна увага приділялась птахам, що зимують в агроландшафтах. Із результатами обліків за попередні роки можна ознайомитись на нашому сайті (2013, 2014, 2016).

Фото М. Борисенко

Погодні умови зими 2017/2018 рр. були доволі своєрідними – до середини січня 2018 були відсутні стійкі морози та сніговий покрив.
Для оцінки видового складу і чисельності соколоподібних проводили маршрутні обліки. У більшості випадків для цього використовували автомобіль.  Дослідженнями охоплено головним чином агроландшафти, а також населені пункти та невеликі за площею ліси, через які пролягав автомобільний маршрут. Загальна протяжність маршрутів становила 327 км. Додаткові відомості було отримало під час пішохідних екскурсій в різних біотопах.

Результати автомобільних обліків представлено в таблиці.

Читати далі »

Бібліографія робіт по хижих птахах України за 2016 рік

У бібліографічному переліку наведено 53 роботи, які містять інформацію про соколоподібних і сов із території України, що вийшли друком у 2016 р. Ймовірно, бібліографія неповна, тому, якщо Ви маєте до неї доповнення, пишіть Максиму Гаврилюку (mg@raptors.org.ua). Файл буде оновлюватися з отриманням нової інформації.

Обліки птахів у Чорнобильській зоні відчуження: результати лютого 2018 року

Протягом зими 2017/2018 рр. нами проведено щомісячні обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження. Результати наших робіт за грудень та січень можна знайти на нашому сайті.

У лютому наші дослідження тривали 6-9.02 та 13-16.02. Для більшого охоплення території працювали двома групами.
Найцікавішими були зустрічі сичика-горобця (Glaucidium passerinum) – вид було виявлено у 6 нових точках. Таким чином, разом із зустрічами у попередні періоди, відомо вже 14 місць його реєстрації у зоні відчуження.
Відтворення голосу волохатого сича (Aegolius funereus), нажаль, не дало результату.

У ході обліків було зустрінуто 20 орланів-білохвостів, два з яких трималися біля залишків лося, з’їденого вовками. Спостерігали два малих яструба (Accipiter nisus), а також два зимняка (Buteo lagopus), які відкочовували на північ.

Читати далі »

Цікавий зворот від степового орла з України

Як відомо, орел степовий (Aquila nipalensis) перестав гніздитись на території України на початку 1980-х років. У більш пізній період вид став рідкісним залітним (Домашевський, 2009). Найближчі місця гніздування розташовані в Росії – у Волгоградській області та Калмикії (Карякин и др., 2016). Птахи з європейської Росії, східного Казахстану та Туреччини зимують на Близькому Сході, Аравійському півострові та на африканському континенті (до його півдня) (Meyburg, Boesman, 2013).

Задокументований випадок зальоту степового орла в Харківську область мав місце у 2016 році (Витер, 2016). Поблизу Харкова місцеві мешканці відловили степового орла, який «у полі дрався із зграєю собак». Орла було доставлено до Харківського зоопарку, він був дещо ослабленим та худим. Після реабілітації (посилене годування) 10 вересня 2016 року птаха випустили у Харківській області поблизу НПП «Гомільшанські ліси». Орнітолог парку С.Г. Вітер помітив його кільцем «KIEV P-0171», яке він отримав від Т. Атемасової (користуючись нагодою, висловлюємо подяку Тетяні за сприяння в отримані нами детальної інформації про кільцювання цього птаха).

Читати далі »