Височин М. О. Дисертація кандидата біологічних наук

Відкрити файл9 лютого 2021 року в Інституті зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України відбувся захист кандидатської дисертації Височина Максима Олеговича на тему: «Денні хижі птахи (Falconiformes) Донецького кряжу: особливості біотопічного розподілу і динаміка популяцій у градієнті антропогенного навантаження». Спеціальність 03.00.08 – зоологія.

Науковий керівник: Атемасова Тетяна Андріївна, кандидат біологічних наук, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, доцент кафедри зоології та екології тварин.

На нашому сайті можна також ознайомитись із авторефератом дисертації.

Результати обліків орланів-білохвостів у Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику в січні 2021 року

У січні 2021 року нами було продовжено обліки зимуючих орланів-білохвостів (Haliaeetus albicilla) на території Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника. Із результатами попередніх робіт можна ознайомитись за посиланням.

Другий етап зимових обліків 2020/2021 рр. було проведено з 25 по 27 січня 2021 року. Як і під час першого етапу, ми обстежували лівий та правий береги Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях.

У середині січня 2021 року на території досліджень було похолодання, яке призвело до тимчасового вкриття кригою всіх водойм. Під час наших обліків погодні умови були схожі на весняні. Плюсова температура, інколи снігові заряди, але сніговий покрив був відсутній. Всі водойми були покриті кригою, але на деяких ділянках р. Прип’ять вода вже була вільна від криги.
Скупчень орланів виявлено не було, птахи рівномірно розподілялись по всій території досліджень. Найбільшу чисельність спостерігали в долині Прип’яті – 13 особин. На р. Несвіч трималося 5 орланів, де була невеличка ополонка. Біля м. Чорнобиль на трупі загиблого оленя зустрінуто 7 птахів. Частина дорослих птахів трималась гніздових ділянок.
Всього протягом 25-27 січня нами нараховано 25 орланів, це менше ніж у грудні. Ймовірно, це пов’язано із відкочівлею частини птахів у більш південні регіони під час похолодання.

Інші хижі птахи були нечисленними – під час обліків було зустрінуто 6 звичайних канюків (Buteo buteo), 2 зимняка (B. lagopus) та 1 яструб малий (Accipiter nisus).

Ми щиро вдячні компанії «Бейкер Тіллі Україна» («Baker Tilly Ukraine»), яка фінансово підтримала проведення наших польових досліджень у зоні відчуження.

Логотип

Сергій Домашевський (Український центр досліджень хижих птахів, Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Олексанр Борсук (Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник)

Результати роботи з мічення та відстежування підорлика великого в Україні за 2020 рік

Як повідомлялося раніше, у 2019 році нами були розпочато дослідження підорлика великого (Clanga clanga) на півночі України за грантової підтримки ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018. Його метою є вивчення поведінки великих підорликів у гніздовий період та їх міграційних переміщень за допомогою GSM-передавачів. Результати робіт за 2019 та початок 2020 можна прочитати за посиланням.

Із помічених нами у 2019 році птахів навесні 2020 року на зв’язок вийшли лише двоє: самець з Київської області на ім’я Steve з передавачем UKR01 та його пташеня Alex, з передавачем UKR03. Третій птах, з Іванківського району, впродовж 2020 року так жодного сигналу і не подав, тож ми вважаємо його загиблим в Африці.

Із незрозумілих нам причин весняну міграцію 2020 року Steve розпочав дуже пізно, лише в кінці березня – в перших числах квітня. На гніздову ділянку птах прибув після обіду 25 квітня. Минулого сезону підорлик з’явився на гнізді на місяць раніше і до 25 квітня вже було відкладено перше яйце. До розмноження цього року пара підорликів так і не приступила, хоча і відвідувала іноді гніздо. Steve все літо провів на гніздовій ділянці, збільшуючи діаметр розльоту лише під кінець гніздового сезону. 22 вересня він вирушив на південь. Як і минулого року, дістався Танзанії і лише інколи, раз на місяць ми отримуємо від нього сигнали.

Весняна міграція у Alex розпочалася 5 квітня і за місяць він досягнув території України. Оскільки це молодий птах, який ще не бере участі і розмноженні, потреби поспішати у нього не було. Він не полетів одразу до місць, звідки родом, а круто завернув на північний схід, потім спустився південніше майже до Азовського моря, пролетів ще трохи на схід і почав прямувати на північ. 11 червня підорлик залетів на територію північної Білорусі, після чого поступово просувався на південь, поки 19 липня не визначився остаточно з місцем перебування до початку осінньої міграції на схід від міста Бобруйськ (Могилівська область, Білорусь). Осінню міграцію він розпочав 18 вересня і менше ніж за місяць, до 12 жовтня, дістався місця зимівлі на півночі Судану (трохи західніше минулорічного місця зимівлі). Після 12 жовтня сигналів від передавача, встановленого на птахові, ми не отримували.

Протягом гніздового періоду 2020 року нам вдалося помітити передавачами чотирьох підорликів.

Читати далі »

Обліки орлана-білохвоста в Чорнобильському радіаційно-екологічному заповіднику в грудні 2020 року

Як і минулі роки, ми продовжуємо зимовий моніторинг чисельності орлана-білохвоста (Haliaeetus albicilla) на території Чорнобильського радіаційно-екологічного заповідника, який почали ще взимку 2008-2009 рр. та здійснюємо щороку (див. за 2018 , 2019, 2020).

Перший етап зимових обліків 2020/2021 рр. було проведено з 14 по 17 грудня 2020 року. Знаючи, де орлани частіше зустрічаються, ми обстежували лівий та правий береги Прип’яті, а також прикордонну територію з Білоруссю в районі р. Несвіч. На правому березі Прип’яті обліки проводили на відкритих і заболочених територіях, обстежено кілька ділянок долини р. Уж.

Під час обліків у грудні 2020 погодні умови були схожі на осінні. Плюсова температура, інколи тумані дні, що не давало змоги спостерігати птахів на великій відстані. В цей час снігового покриву не було. Облікам передувало похолодання, від якого всі водойми були покриті кригою, включно із р. Прип’ять. Лише на декількох ділянках річки була відкрита вода. Концентрацій орланів відзначено не було, птахи рівномірно розподілялись по всій території досліджень. Найбільшу чисельність спостерігали в долині Прип’яті – 14 особин. Було виявлено місце вдалого полювання вовків біля колишнього с. Чапаївка, де біля вбитої тварини трималося 7 орланів.
Всього протягом 14-17 грудня нами нараховано 37 орланів. Після проведення обліків, 22.12, ми виявили концентрацію орланів на ставку-охолоджувачі, де 13 птахів трималися біля останків вбитого вовками невеликого кабана.

Інші хижі птахи були нечисленними під час обліків – було зустрінуто 4 звичайних канюка (Buteo buteo) та по одному яструбу великому (Accipiter gentilis) і малому (Accipiter nisus).

Ми щиро вдячні компанії «Бейкер Тіллі Україна» («Baker Tilly Ukraine»), яка фінансово підтримала проведення наших польових досліджень у зоні відчуження.

Логотип

Сергій Домашевський (Український центр досліджень хижих птахів, Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Катерина Коріпанова (Чорнобильський радіо-екологічний біосферний заповідник), Тімур Омер, Яна Омер, Валентин Тренщун

Заліт могильника на Черкащину

Могильник (Aquila heliaca) у Середньому Придніпров’ї є рідкісним видом. Останні знахідки гнізд у регіоні стосуються території Знам’янського району Кіровоградської області та датовані кінцем ХХ ст. (Грищенко, 2001; Шевцов и др., 2004). Пізніше – 19.06.2016 р. – у цих місцях спостерігали дорослого птаха. Дорослого могильника також спостерігали 06.05.1999 р. біля с. Поселянівка (Олександрійський район Кіровоградської області). Ці зустрічі дозволяють припускати гніздування виду на півночі Кіровоградської області. Найближчі підтверджені місця сучасного гніздування могильника розташовані у Дніпропетровській області (Вєтров, 2009). Відомо також декілька спостережень нестатевозрілих птахів. Могильника другого року життя відмітили 02.05.2017 р. біля с. Христанівка (Лохвицький район, Полтавська область) (Казанник, 2018). Протягом останніх років також відомі два випадки зальотів нестатевозрілих могильників, які мали передавачі та походили зі східноєвропейських популяцій. Вони долетіли до Кіровоградської та Київської областей.

7 листопада 2020 року один могильник був виявлений нами на риборозплідних ставках біля смт Іркліїв (Чорнобаївський район Черкаської області), у скупченні орланів-білохвостів. Молодого птаха, першого року життя, двічі спостерігали протягом дня.
13 листопада на цьому ж місці могильника відмітили знову. Птах тримався на ставках, ми спостерігали як він поїдав рибу, після чого полетів у смугу деревних насаджень.
20 листопада могильника знову вдалося спостерігати на тих же ставках.

Максим Гаврилюк (Український центр досліджень хижих птахів), Тімур Омер, Олег Шеремет, Віталій Казанник, Микола Причепа, Олексій Сапуга, Олег Сніцар

Література

Вєтров В.В. (2009): Могильник. – Червона книга України / За ред. І.А. Акімова. К. 430.

Грищенко В.Н. (2001): К распространению могильника в Среднем Приднепровье. – Актуальные проблемы изучения и охраны птиц Восточной Европы и Северной Азии. Мат-лы междунар. конфер. (XI орнитологич. конфер.). Казань: Матбугат йорты. 193-194.

Грищенко В.М., Яблоновська-Грищенко Є.Д., Кушка Т.Я. (1999): До орнітофауни Холодного Яру та його околиць. – Беркут. 8 (1): 77.

Казанник В.В. (2018): Спостереження на території Полісся та Лісостепу Лівобережної України видів птахів, занесених до Червоної книги України. – Матеріали до 4-го видання Червоної книги України. Тваринний світ / Серія: «Conservation Biology in Ukraine». Вип. 7, Т. 1. Київ, Ін-т зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України. 303-320.

Шевцов А.О., Санжаровський Ю.О., Соріш Р.В., Єфремов В.Л. (2004): Нові, рідкісні та малочисельні птахи Кіровоградської області. – Беркут. 13 (1): 13-17.

Гнездование луговых луней на юге Запорожской области и первый опыт их охраны

В весенне-летний период 2019-2020 гг. во время орнитологических наблюдений в южной части Акимовского района Запорожской области на территории проектируемой ветроэлектростанции нами проводился учёт хищных птиц и сов. Всего собрана информация о 15 видах. В данном сообщении мы представляем результаты исследования лугового луня (Circus pygargus), анализируем основные угрозы на местах гнездования и делимся нашим опытом охраны гнезд.

Всего на данном участке между п. Акимовка и с. Кирилловка на гнездовании зарегистрировано 14 видов: курганник (Buteo rufinus), луговой лунь, болотный лунь (Circus aeruginosus), канюк (Buteo buteo), тетеревятник (Accipiter gentilis), кобчик (Falco vespertinus), чеглок (Falco subbuteo), пустельга (Falco tinnunculus), балобан (Falco cherrug), сипуха (Tyto alba), сплюшка (Otus scops), болотная сова (Asio flammeus), ушастая сова (Asio otus) и домовый сыч (Athene noctua). Ещё один вид – орлан-белохвост (Haliaeetus albicilla) найден на гнездовании поблизости. Часть указанных видов вполне благополучно гнездится на данной территории и имеет высокие показатели численности. Другие виды ограничены в своём распространении в силу отсутствия, либо дефицита соответствующих биотопов. А некоторые виды вовсе представлены единичными парами. Но из всех гнездящихся видов хищников исследуемой территории, пожалуй, только луговой лунь больше других нуждается в усиленной охране ввиду особенностей его гнездования, хотя общая численность этого вида относительно велика для столь ограниченной территории.

Читати далі »

Моніторинг гніздування підорлика великого в Рівненському природному заповіднику

Восьмий рік поспіль продовжуються дослідження гніздової популяції підорлика великого (Clanga clanga) в умовах Рівненського природного заповідника. Деякі результати досліджень за 2017-2018 рр. ви можете прочитати на нашому сайті. Після закінчення польових робіт 2020 року хочемо представити коротенький звіт про виконану роботу.

Традиційно, кожного року нами перевіряється стан гніздування відомих та потенційних місць гніздування на предмет заселення гнізд, визначення репродуктивних показників, трофіки, а також мічення пташенят. Цього року ми працювали у два етапи.

Перший (2-3 декада липня), коли Михайло Франчук та Андрій Сімон провели перевірку відомих та потенційних місць гніздування підорлика великого, а також здійснили мічення птахів кольоровими та металевими кільцями і GPS-GSM передавачами (використання останніх було обумовлено виконанням гранту «Ecotone Telemetry»). Загалом за цей етап було здійснено перевірку 10 гнізд. Виявилось, що з усіх гнізд заселені були 5 і у кожному було по одному пташеняті підорлика великого (2 гнізда – масив Переброди, 3 гнізда – масив Сомине заповідника), одне гніздо (гібридна пара, масив Сира Погоня заповідника) було зайняте совою бородатою (Strix nebulosa) (результати травневих обліків хижих птахів у заповіднику). Інші 4 гнізда (масиви Переброди (3 гнізда) і Сомине (1 гніздо)) були не зайняті – одне по причині витіснення виду з його гніздової ділянки орланом-білохвостом (Haliaeetus albicilla). Орлан-білохвіст побудував нове гніздо за 50 м від відомого гнізда підорлика. Підорлик, ймовірно, переселився за 2 км на північ, тут ми регулярно реєстрували протягом травня-липня поточного року.

Читати далі »

Спостереження за гніздуванням пари змієїдів у зоні відчуження Чорнобильскої АЕС у 2019-2020 рр.

Змієїд (Circaetus gallicus) належить до рідкісних гніздових видів хижих птахів зони відчуження Чорнобильської АЕС. Прямі спостереження у сезон розмноження показують, що за щільністю гніздових територій змієїда зона відчуження не має суттєвих відмінностей від інших районів українського Полісся. Проте знахідки жилих гнізд цього виду в її межах не відомі з моменту аварії 1986 року. У рамках проекту ECOTONE TELEMETRY GRANT 2018 з дослідження хижих птахів під час періоду розмноження та міграцій нами 8 вересня 2019 року було знайдено жиле гніздо змієїда в 2 км на південний захід від колишнього села Буряківка та у 15 км на захід від Чорнобильської АЕС. Подальше спостереження за цим гніздом із використанням сучасних технічних засобів дозволило отримати багато різноманітних даних щодо біології розмноження та екології виду. Нижче ми наводимо найбільш цікаві з них.

Гніздо змієїда розташовувалось на бічних гілках невеликої сосни на висоті 14,5 метрів над землею та перебувало у частково зруйнованому стані наприкінці сезону розмноження. Біля гнізда тримався добре літаючий молодий змієїд в ювенальному вбранні, якого продовжували підгодовувати батьки. Гніздо виявилось досить легкодоступним та мало значні шанси бути використаним наступного сезону. Проте, надійної основи в нього не було, тому його подальше використання птахами несло значні ризики для успіху розмноження. Протягом сезону 2019 року 5 з 7-ми жилих гнізд змієїда, за якими ми спостерігали в Київський та Чернігівський областях, були повністю або частково зруйновані негодою. У 3-х випадках це призвело до загибелі пташенят або кладки. З огляду на це, нами було вирішено відремонтувати гніздо протягом осінньо-зимового періоду. Ми взяли до уваги, що змієїди досить рідко займають штучні платформи та не використовують будь-які штучні матеріали при будуванні гнізда. Тобто існував ризик, що вони можуть відмовитись від подальшого використання гнізда, якщо помітять у ньому предмети зі штучних матеріалів. Тому за допомогою сталевого дроту з ПВХ покриттям природного кольору та жорсткої пластикової садової сітки була відремонтована та укріплена основа гнізда, а верхня частина значною мірою була відновлена з тих самих гілок, що використовували самі птахи. Роботи з ремонту гнізда та встановлення фотопастки над ним було виконано 25 січня 2020 р. Можливостей добре замаскувати фотопастку чи встановити її подалі від гнізда не було, тому камера у досить громіздкому корпусі залишалась єдиним потенційним джерелом занепокоєння птахів. Проте, ми прийняли цей ризик, опираючись на досвід встановлення камер біля гнізд змієїда у Франції, Ізраїлі та Угорщині.

Читати далі »

Заліт чорного грифа в континентальну частину України

Гриф чорний (Aegypius monachus) в Україні гніздиться тільки у Гірському Криму. Його зальоти за межі Кримського півострова протягом останніх десятиліть є дуже рідкісними. Походження таких птахів є нез’ясованим. Цвелих О.М. із спавторами (Грифовые птицы…, 2018) вважають, що ці грифи мають європейська (а не кавказьке) походження. У 2020 році нестатевозрілий чорний гриф із передавачем широко кочував територією України, що дозволило тримати нову цікаву інформацію щодо цього питання завдяки болгарській програмі реінтродукції цього виду Фонду дикої флори і фауни (Fund for the Wild Flora and Fauna).

Гриф чорний, якому дали ім’я Sliven, народився у пари, що гніздилась у природних умовах в Іспанії у 2017 році. Його було забрано до реабілітаційного центру та згодом перевезено до Болгарії. Перед випуском його, разом з іншими грифами, тримали у вольєрі, встановленому у природних умовах. 23 травня 2019 року на птаха був надітий передавач та його було випущено на волю в районі гори Kotlenska Planina (східна частина Балканських гір, Болгарія). Протягом майже року гриф не здійснював далеких переміщень. 9 квітня 2020 почав мігрувати в північному напрямку до Румунії. Невдовзі опинився на території України та відвідав чимало областей в правобережній частині країни. Ненадовго затримався на Кінбурнському півострові, після чого повернувся до східної частини Румунії. Протягом місяця гриф здолав 6400 км.

Однак звідти він знову полетів на північ, досягнув Житомирської області, після чого повернув назад. Після багатоденних подорожей 21 травня 2020 року він опинився у Харківській області поблизу с. Стара Гнилиця (Чугуївський район). Судячи з усього, увагу грифа привернула тваринницька ферма. Поблизу неї розташовано місце для зливу нечистот, в якій був труп собаки. Швидше за все, гриф сів поблизу потенційної здобичі, проте загруз у багнюці, не зміг злетіти та швидко втопився. Попри оперативну реакцію, волонтери, які прибули на це місце, виявили, що гриф загинув.

Не зважаючи на сумний кінець історії, отримано важливі дані щодо переміщень нестатевозрілих чорних грифів у Східній Європі та отримано прямий доказ зальоту цього виду в Україну з Балканських гір.

Simeon Marin, Антон Влащенко, Ірина Роздольська, Володимир Бучко, Максим Гаврилюк

Литература

Грифовые птицы фауны Украины / А. Н. Цвелых, Б. А. Аппак, М. М. Бескаравайный, С. Ю. Костин, М. А. Осипова. – Киев: Фитосоциоцентр, 2018. – 188 с.

Бібліографія робіт по хижих птахах України за 2018 рік

У бібліографічному переліку наведено 98 робіт, які містять інформацію про соколоподібних і сов із території України, що вийшли друком у 2018 р. Ймовірно, бібліографія неповна, тому, якщо Ви маєте до неї доповнення, пишіть Максиму Гаврилюку (mg@raptors.org.ua). Файл буде оновлюватися з отриманням нової інформації.