Рятування боривітра в містах

Що робити, якщо вам до рук потрапив боривітер?

Боривітер звичайний (Falco tinnunculus) – гніздовий птах всієї території України, поширений у різноманітних ландшафтних зонах, але селиться переважно там, де є відкриті простори і деревна рослинність (Зубаровський, 1977). Найчастіше гніздиться на узліссях та в лісосмугах. Протягом останніх десятиліть боривітер почав активно заселяти міста України. Нині у Львові гніздиться 28 пар (Бокотей, Дзюбенко, 2008), Києві – 60–65 пар (Домашевский, 2012), Одесі – 25–30 пар (повід. П.С. Панченко), Дніпрі – не менше 50 пар (повід. О.Л. Пономаренко), Кривому Розі – 50–100 пар (повід. В.І. Стригунова), Симферополі – не менше 70 пар (повід. С.П. Прокопенко), Черкасах – близько 10 пар (Гаврилюк М.Н.), Луганську – 40-50 пар (Ветров, 2015). Багато орнітологів протягом останнього десятиліття відмічають суттєве зростання чисельності виду у містах. Наприклад, у Львові, Луганську та Києві майже вдвічі (Ветров, 2015). У містах найчастіше влаштовують гнізда на технічних поверхах багатоповерхівок або інших нішах висоток. Унаслідок зростання чисельності боривітра звичайного у містах почастішали випадки потрапляння молодих птахів до людей. Наш матеріал покликаний дати відповідь на питання: «Що робити, якщо вам до рук потрапив боривітер?».

Ідентифікація
Боривітер звичайний – сокіл невеликого розміру (менший за голуба). Маса тіла 160–230 г, довжина тіла 33–39 см, розмах крил 65–80 см. Зверху птах іржасто-рудий, з темними плямами; низ тіла вохристий, з бурими плямами. Наявні «вуса» (див. більше фото на нашому сайті). Звуки: дзвінке «кліі – клі – клі» (Фесенко, Бокотей, 2012).

Читати далі »

Кібчики з румунськими передавачами знову гніздяться в Україні

Рік тому ми писали про мічення супутниковими передавачами двох кібчиків (Falco vespertinus) у Румунії (див. матеріал на сайті). Вони успішно перезимували в Африці та знову повернулися до України. Нагадаємо – двоє птахів було відловлено та помічено в Румунії на місцях передміграційної концентрації.

Самку, якій було дано ім’я Ringló, було відловено 22.09.2016. На момент відлову птах мав вбрання другого календарного року. Вже другий рік поспіль самка зимує в Африці, а на гніздування прилітає до України. Характерно, що під час міграції кожного разу вона використовувала інший пролітний шлях та перетинала Середземне море і Сахару (див. мапу). У 2017 та 2018 роках вона гніздилася в одному і тому самому місці – в одній з колоній граків у Кілійському районі Одеської області. Колонія кібчиків тут нараховує 5-10 пар. Наприкінці травня 2018 року під час експедиції по балабану ми (М. Гаврилюк, Ю. Милобог, M. Prommer, P. Schulz) відвідали це місце. Нам вдалося побачити самку з передавачем та зробити її фото.

Дорослу самку, якій було дано ім’я Marina, було відловлено 14.09.2015. Вона вже три зими успішно провела в Африці та втретє повернулася на місце гніздування. Характерно, що восени 2016 та восени 2017 вона мігрувала практично по одному і тому самому маршруту (див. мапу). У 2016 та 2017 роках вона гніздилася в Криму біля м. Красноперекопська. Сюрпризом для дослідників став той факт, що у 2018 році самка змінила місце гніздування і постійно тримається на одній території в Кілійському районі Одеської області. Під час нашої експедиції, про яку ішла мова вище, ми також мали можливість відвідати це місце. Колонія кібчика тут нараховує до 40 пар – птахи гніздяться у старих гніздах воронових птахів вздовж невеликої річки. Долина річки використовується для випасу с.-г. тварин. Нажаль, під час нашого короткого візиту птаха з передавачем нам виявити не вдалося.

Наостанок, приємно відзначити, що кібчики вже протягом 2-3 років успішно існують з надітими передавачами.

Максим Гаврилюк, Юрій Милобог (Український центр досліджень хижих птахів), Matthias Prommer (Herman Ottó Institute, Hungary)

Переміщення балабана Юра з передавачем: результати січня – травня 2018 року

Як ми вже писали раніше, у червні 2017 року в Одеській області нами було помічено передавачами двох молодих балабанів (Falco cherrug). Результати переміщень цих птахів протягом червня – вересня було опубліковано на нашому сайті. У жовтні 2017 один із них (Юра) почав міграцію до Африканського континенту, іншого (Макс) було застрелено у грудні в Одеській області. Представляємо результати переміщень балабана на ім’я Юра протягом січня – травня 2018 року.

З початку листопада 2017 до початку березня 2018 балабан Юра зимував на досить обмеженій території неподалік столиці Республіки Чад – Нджамени. Більшість часу птах провів на території площею близько 100 кв. км. 3 березня балабан розпочав весняну міграцію, рухаючись у східному напрямку вздовж Сахелю. На відміну від осінньої міграції, його шлях пролягав південніше – балабан переміщувався по екологічно сприятливим регіонам, облітаючи Сахару. Тільки досягнувши долини Нілу, він різко повернув на північ на кордоні між Південним Суданом і Суданом. Досягнувши узбережжя Суецького каналу, він уповільнив швидкість міграції та затримався у цих місцях на два тижні. Помітно, що молодому птахові немає потреби поспішати із поверненням до місць гніздування. 14 квітня він долетів до дельти Нілу, проте не став перетинати Середземне море та повернув на схід. Далі його шлях був типовим для мігрантів з Африки – балабан огинав Середземне море зі сходу. Проте після цього, замість того, щоб повернути в Туреччині на захід в напрямку Босфору, як летять більшість птахів із Західної і Центральної Європи, балабан продовжив міграцію на північ і коли 19 квітня досягнув узбережжя Чорного моря, повернув на схід. Такий міграційний шлях мало характерний для балабанів, які належать до центральноєвропейського гніздового угруповання. Далі сокіл прогнозовано перетнув Кавказ вздовж чорноморського узбережжя та досягнув Ставропольського краю Росії. За нашою логікою, після цього балабан мав повернути на захід, щоб досягнути місця свого народження. Однак у Юри були інші плани – він полетів на північний схід і через Калмикію та Астраханську область наприкінці квітня досягнув центрального Казахстану, де і проводить травень.

Читати далі »

Зимівля соколоподібних у Середньому Придніпров’ї взимку 2017/2018 рр.

Взимку 2017/2018 рр. нами було продовжено традиційний моніторинг видового складу та чисельності зимуючих хижих птахів у Середньому Придніпров’ї. Як і раніше, основна увага приділялась птахам, що зимують в агроландшафтах. Із результатами обліків за попередні роки можна ознайомитись на нашому сайті (2013, 2014, 2016).

Фото М. Борисенко

Погодні умови зими 2017/2018 рр. були доволі своєрідними – до середини січня 2018 були відсутні стійкі морози та сніговий покрив.
Для оцінки видового складу і чисельності соколоподібних проводили маршрутні обліки. У більшості випадків для цього використовували автомобіль.  Дослідженнями охоплено головним чином агроландшафти, а також населені пункти та невеликі за площею ліси, через які пролягав автомобільний маршрут. Загальна протяжність маршрутів становила 327 км. Додаткові відомості було отримало під час пішохідних екскурсій в різних біотопах.

Результати автомобільних обліків представлено в таблиці.

Читати далі »

Бібліографія робіт по хижих птахах України за 2016 рік

У бібліографічному переліку наведено 53 роботи, які містять інформацію про соколоподібних і сов із території України, що вийшли друком у 2016 р. Ймовірно, бібліографія неповна, тому, якщо Ви маєте до неї доповнення, пишіть Максиму Гаврилюку (mg@raptors.org.ua). Файл буде оновлюватися з отриманням нової інформації.

Обліки птахів у Чорнобильській зоні відчуження: результати лютого 2018 року

Протягом зими 2017/2018 рр. нами проведено щомісячні обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження. Результати наших робіт за грудень та січень можна знайти на нашому сайті.

У лютому наші дослідження тривали 6-9.02 та 13-16.02. Для більшого охоплення території працювали двома групами.
Найцікавішими були зустрічі сичика-горобця (Glaucidium passerinum) – вид було виявлено у 6 нових точках. Таким чином, разом із зустрічами у попередні періоди, відомо вже 14 місць його реєстрації у зоні відчуження.
Відтворення голосу волохатого сича (Aegolius funereus), нажаль, не дало результату.

У ході обліків було зустрінуто 20 орланів-білохвостів, два з яких трималися біля залишків лося, з’їденого вовками. Спостерігали два малих яструба (Accipiter nisus), а також два зимняка (Buteo lagopus), які відкочовували на північ.

Читати далі »

Цікавий зворот від степового орла з України

Як відомо, орел степовий (Aquila nipalensis) перестав гніздитись на території України на початку 1980-х років. У більш пізній період вид став рідкісним залітним (Домашевський, 2009). Найближчі місця гніздування розташовані в Росії – у Волгоградській області та Калмикії (Карякин и др., 2016). Птахи з європейської Росії, східного Казахстану та Туреччини зимують на Близькому Сході, Аравійському півострові та на африканському континенті (до його півдня) (Meyburg, Boesman, 2013).

Задокументований випадок зальоту степового орла в Харківську область мав місце у 2016 році (Витер, 2016). Поблизу Харкова місцеві мешканці відловили степового орла, який «у полі дрався із зграєю собак». Орла було доставлено до Харківського зоопарку, він був дещо ослабленим та худим. Після реабілітації (посилене годування) 10 вересня 2016 року птаха випустили у Харківській області поблизу НПП «Гомільшанські ліси». Орнітолог парку С.Г. Вітер помітив його кільцем «KIEV P-0171», яке він отримав від Т. Атемасової (користуючись нагодою, висловлюємо подяку Тетяні за сприяння в отримані нами детальної інформації про кільцювання цього птаха).

Читати далі »

Обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження: січень 2018 року

Як ми писали раніше, протягом зими 2017/2018 рр. нами заплановані щомісячні обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження. Результати обліків у грудні можна знайти на нашому сайті. Представляємо вашій увазі результати, отримані в січні 2018 року.

Роботи здійснювали протягом 15-19 та 22-26 січня 2018 року. Основними цілями наших робіт були: пошук гнізд хижих птахів, облік зимуючих орланів-білохвостів (Haliaeetus albicilla), перевірка дупел чорного дятла (Dryocopus martius) з метою виявлення волохатого сича (Aegolius funereus), а також пошук сичика-горобця (Glaucidium passerinum) шляхом відтворення його голосу.

Період наших польових досліджень припав на морозну і малосніжну погоду. Завдяки морозам лід скреснув, що дозволило нам потрапити у важкодоступні заболочені місця на південному сході зони відчуження. Переважно ми обстежували старі ліси на лівому березі Прип’яті. Працювали двома групами, завдяки чому вдалося охопити більшу площу. Протягом дня нерідко долали до 20 км пішки. Усі виявлені гнізда хижих птахів, а також місця зустрічей рідкісних видів фіксували за допомогою GPS-навігаторів. Планується, що знайдені гнізда будуть повторно перевірені влітку, що дозволить підтвердити їх заселення відповідними видами. Завдяки цим роботам ми плануємо отримати більш точну чисельність гніздових хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження, особливо рідкісних видів.

Читати далі »

Про зустріч сичика-горобця на півночі Чернігівської області

Сичик-горобець (Glaucidium passerinum) є рідкісним гніздовим птахом в Україні – поширений у Карпатах, на Розточчі та на півночі Полісся. Нещодавно був виявлений у Чорнобильській зоні відчуження. На території Чернігівської області у жовтні 1972 року сичик-горобець був здобутий біля с. Вертіївка Ніжинського району. Також є інформація про зустріч сичика у Козелецькому районі – птахів було почуто 27.03.2004 р. та 06.04.2006 р. біля с. Отрохи (Кныш, Бугаев, 2009).

Нами зібрано відомості про перебування сичика-горобця в Ріпкінському районі. 2 листопада 2013 року (о першій годині по полудні) біля с. Грибова Рудня мною був почутий та записаний крик птаха, який було ідентифіковано мною та іншими любителями спостереження за птахами як сичика-горобця. Проте запис був нечіткий, тому остаточної впевненості щодо правильності визначення виду немає.
6 січня 2018 року мною був помічений сичик-горобець, що сидів на яблуні у покинутому кутку с. Грибова Рудня. При спробі підійти до нього по дорозі, сичик відлетів у молодий вільшняк за 30 метрів, де був сфотографований. На рухи спостережника він реагував спокійно, іноді, навіть, не дивлячись у мій бік. Погода під час спостережень була теплою – вдень температура повітря становила бл. 5ºС, сніговий покрив був відсутній.

Література

Домашевский С.В. (2008): Хищные птицы регионального ландшафтного парка «Межреченский». – Новітні дослідження соколоподібних та сов. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції “Хижі птахи України”, м. Кривий Ріг, 24-25 жовтня 2008 р. – Кривий Ріг. 106-117.

Кныш Н.П., Бугаев И.А. (2009): Воробьиный сычик в Левобережном регионе Украины. – Беркут. 18 (1-2): 69-71.

Артем Скітер

Переміщення балабанів з передавачами: результати жовтня – грудня 2017 року

Як ми вже писали раніше, у червні 2017 року у рамках виконання міжнародного проекту нами було надіто передавачі на двох пташенят балабанів (Falco cherrug) в Одеській області. Результати переміщень цих птахів протягом червня – вересня було опубліковано на нашому сайті. У цьому матеріалі представляємо результати за жовтень – грудень.

До середини жовтня птах на ім’я Юра тримався на території Одеської області неподалік від місця народження. 14 жовтня 2017 року рано вранці він розпочав осінню міграцію. За перший день протягом 10 годин він здолав 460 км, серед них 240 км пролетів над відкритим морем. Заночував біля курорту Бургас у Болгарії. Далі він продовжив свій шлях на південь, 15 жовтня він був у Туреччині та 16 жовтня заночував на грецькому острові Родос. Морські простори не лякають соколів під час міграції, тож балабан 17 жовтня перелетів Середземне море. Йому прийшлося пролетіти без зупинки 577 км, до берегу Африки у дельту Нілу він прибув вже глибокої ночі. За день він здолав рекордні 621 км. Швидкість польоту над морем досягала 59 км/год. Здавалося, можна перепочити. Але, схоже, це не в характері соколів. Вже зранку він продовжив свій політ по шляху в Єгипті, який йому був абсолютно невідомим. Попереду його чекала нова небезпека – Сахара. Здолавши 410 км він заночував серед пісків. Єдине, що дозволив собі балабан цього дня – відпочити на одному місці пообіді. 19, 20, 21 та 22 жовтня знов мандри по Сахарі на південь з тією ж тактикою – інтенсивний політ до обіду, після чого відпочинок (полювання?). Попри це він долав протягом цих днів по 255-440 км щодня. 22 жовтня балабан перетнув кордон із Суданом. 23 жовтня досягнув невеликої гірської системи Malha на півдні Сахари, його політ став повільнішим та неспрямованим. Цієї ночі він відпочивав у горах. Наступного дня його маршрут утворив петлю протяжністю близько 200 км. Судячи з усього, балабан вивчав нові біотопи, адже він досяг Сахелі – зони африканських саван. 25 жовтня він повернув на захід і наступні дні продовжував рухатися у тому ж напрямку. 26 жовтня він перетнув кордон Республіки Чад. Потягом 29-31 жовтня він зробив ще одну петлю, вивчаючи місцевість на заході республіки. 30 жовтня дальність переміщень була найнижчою за період міграції та становила 186 км. Схоже, ці біотопи йому прийшлися до вподоби, тому що пролетівши 1 листопада ще близько 300 км на захід, він облюбовав собі місцевість на схід від столиці цієї республіки – м. Нджамени. Протягом 19 днів міграції балабан пролетів близко 6400 км, у середньому щодня він долав по 337 км. Протягом листопада – грудня балабан тримався на території площею близько 250 кв. км.

Читати далі »