Цікавий зворот від степового орла з України

Як відомо, орел степовий (Aquila nipalensis) перестав гніздитись на території України на початку 1980-х років. У більш пізній період вид став рідкісним залітним (Домашевський, 2009). Найближчі місця гніздування розташовані в Росії – у Волгоградській області та Калмикії (Карякин и др., 2016). Птахи з європейської Росії, східного Казахстану та Туреччини зимують на Близькому Сході, Аравійському півострові та на африканському континенті (до його півдня) (Meyburg, Boesman, 2013).

Задокументований випадок зальоту степового орла в Харківську область мав місце у 2016 році (Витер, 2016). Поблизу Харкова місцеві мешканці відловили степового орла, який «у полі дрався із зграєю собак». Орла було доставлено до Харківського зоопарку, він був дещо ослабленим та худим. Після реабілітації (посилене годування) 10 вересня 2016 року птаха випустили у Харківській області поблизу НПП «Гомільшанські ліси». Орнітолог парку С.Г. Вітер помітив його кільцем «KIEV P-0171», яке він отримав від Т. Атемасової (користуючись нагодою, висловлюємо подяку Тетяні за сприяння в отримані нами детальної інформації про кільцювання цього птаха).

Читати далі »

Обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження: січень 2018 року

Як ми писали раніше, протягом зими 2017/2018 рр. нами заплановані щомісячні обліки хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження. Результати обліків у грудні можна знайти на нашому сайті. Представляємо вашій увазі результати, отримані в січні 2018 року.

Роботи здійснювали протягом 15-19 та 22-26 січня 2018 року. Основними цілями наших робіт були: пошук гнізд хижих птахів, облік зимуючих орланів-білохвостів (Haliaeetus albicilla), перевірка дупел чорного дятла (Dryocopus martius) з метою виявлення волохатого сича (Aegolius funereus), а також пошук сичика-горобця (Glaucidium passerinum) шляхом відтворення його голосу.

Період наших польових досліджень припав на морозну і малосніжну погоду. Завдяки морозам лід скреснув, що дозволило нам потрапити у важкодоступні заболочені місця на південному сході зони відчуження. Переважно ми обстежували старі ліси на лівому березі Прип’яті. Працювали двома групами, завдяки чому вдалося охопити більшу площу. Протягом дня нерідко долали до 20 км пішки. Усі виявлені гнізда хижих птахів, а також місця зустрічей рідкісних видів фіксували за допомогою GPS-навігаторів. Планується, що знайдені гнізда будуть повторно перевірені влітку, що дозволить підтвердити їх заселення відповідними видами. Завдяки цим роботам ми плануємо отримати більш точну чисельність гніздових хижих птахів у Чорнобильській зоні відчуження, особливо рідкісних видів.

Читати далі »

Про зустріч сичика-горобця на півночі Чернігівської області

Сичик-горобець (Glaucidium passerinum) є рідкісним гніздовим птахом в Україні – поширений у Карпатах, на Розточчі та на півночі Полісся. Нещодавно був виявлений у Чорнобильській зоні відчуження. На території Чернігівської області у жовтні 1972 року сичик-горобець був здобутий біля с. Вертіївка Ніжинського району. Також є інформація про зустріч сичика у Козелецькому районі – птахів було почуто 27.03.2004 р. та 06.04.2006 р. біля с. Отрохи (Кныш, Бугаев, 2009).

Нами зібрано відомості про перебування сичика-горобця в Ріпкінському районі. 2 листопада 2013 року (о першій годині по полудні) біля с. Грибова Рудня мною був почутий та записаний крик птаха, який було ідентифіковано мною та іншими любителями спостереження за птахами як сичика-горобця. Проте запис був нечіткий, тому остаточної впевненості щодо правильності визначення виду немає.
6 січня 2018 року мною був помічений сичик-горобець, що сидів на яблуні у покинутому кутку с. Грибова Рудня. При спробі підійти до нього по дорозі, сичик відлетів у молодий вільшняк за 30 метрів, де був сфотографований. На рухи спостережника він реагував спокійно, іноді, навіть, не дивлячись у мій бік. Погода під час спостережень була теплою – вдень температура повітря становила бл. 5ºС, сніговий покрив був відсутній.

Література

Домашевский С.В. (2008): Хищные птицы регионального ландшафтного парка «Межреченский». – Новітні дослідження соколоподібних та сов. Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції “Хижі птахи України”, м. Кривий Ріг, 24-25 жовтня 2008 р. – Кривий Ріг. 106-117.

Кныш Н.П., Бугаев И.А. (2009): Воробьиный сычик в Левобережном регионе Украины. – Беркут. 18 (1-2): 69-71.

Артем Скітер

Переміщення балабанів з передавачами: результати жовтня – грудня 2017 року

Як ми вже писали раніше, у червні 2017 року у рамках виконання міжнародного проекту нами було надіто передавачі на двох пташенят балабанів (Falco cherrug) в Одеській області. Результати переміщень цих птахів протягом червня – вересня було опубліковано на нашому сайті. У цьому матеріалі представляємо результати за жовтень – грудень.

До середини жовтня птах на ім’я Юра тримався на території Одеської області неподалік від місця народження. 14 жовтня 2017 року рано вранці він розпочав осінню міграцію. За перший день протягом 10 годин він здолав 460 км, серед них 240 км пролетів над відкритим морем. Заночував біля курорту Бургас у Болгарії. Далі він продовжив свій шлях на південь, 15 жовтня він був у Туреччині та 16 жовтня заночував на грецькому острові Родос. Морські простори не лякають соколів під час міграції, тож балабан 17 жовтня перелетів Середземне море. Йому прийшлося пролетіти без зупинки 577 км, до берегу Африки у дельту Нілу він прибув вже глибокої ночі. За день він здолав рекордні 621 км. Швидкість польоту над морем досягала 59 км/год. Здавалося, можна перепочити. Але, схоже, це не в характері соколів. Вже зранку він продовжив свій політ по шляху в Єгипті, який йому був абсолютно невідомим. Попереду його чекала нова небезпека – Сахара. Здолавши 410 км він заночував серед пісків. Єдине, що дозволив собі балабан цього дня – відпочити на одному місці пообіді. 19, 20, 21 та 22 жовтня знов мандри по Сахарі на південь з тією ж тактикою – інтенсивний політ до обіду, після чого відпочинок (полювання?). Попри це він долав протягом цих днів по 255-440 км щодня. 22 жовтня балабан перетнув кордон із Суданом. 23 жовтня досягнув невеликої гірської системи Malha на півдні Сахари, його політ став повільнішим та неспрямованим. Цієї ночі він відпочивав у горах. Наступного дня його маршрут утворив петлю протяжністю близько 200 км. Судячи з усього, балабан вивчав нові біотопи, адже він досяг Сахелі – зони африканських саван. 25 жовтня він повернув на захід і наступні дні продовжував рухатися у тому ж напрямку. 26 жовтня він перетнув кордон Республіки Чад. Потягом 29-31 жовтня він зробив ще одну петлю, вивчаючи місцевість на заході республіки. 30 жовтня дальність переміщень була найнижчою за період міграції та становила 186 км. Схоже, ці біотопи йому прийшлися до вподоби, тому що пролетівши 1 листопада ще близько 300 км на захід, він облюбовав собі місцевість на схід від столиці цієї республіки – м. Нджамени. Протягом 19 днів міграції балабан пролетів близко 6400 км, у середньому щодня він долав по 337 км. Протягом листопада – грудня балабан тримався на території площею близько 250 кв. км.

Читати далі »

Учеты орлана-белохвоста в Чернобыльськой зоне отчуждения: декабрь 2017

На протяжении многих лет мы занимаемся изучением распространения, численности и экологии хищных птиц в Чернобыльской зоне отчуждения. В течение зимы 2017/2018 гг. нами запланировано проведение ежемесячных учетов соколообразных. Представляем Вашему вниманию результаты первого цикла исследований в декабре.

Наша команда провела учеты в зоне отчуждения Чернобыльской АЭС с 17 по 21 декабря 2017 года. Главное внимание было уделено орлану-белохвосту (Haliaeetus albicilla). Для проведения полных учетов нам было необходимо охватить максимально большую территорию, хотя наиболее перспективными местами, конечно, были участки у воды – долина Припяти, Ужа и пруд-охладитель АЭС. К сожалению, неожиданно выпавший снег скорректировал возможности нашего передвижения на автомобиле. Уже к вечеру второго дня линейка показала 39 см снежного покрова. В результате мы обследовали водоемы у канализированной р. Несвич, которые расположены в междуречье Днепра и Припяти, а также объездили доступные участки береговой части Припяти, долины Ужа.

Читати далі »

Міграція великих підорликів територією України (за даними стеження за допомогою передавачів)

Підорлик великий (Aquila clanga) за критеріями МСОП належить до уразливих видів. В Україні він залишається одним з найменш вивчених хижих птахів. Його чисельність оцінюють лише в 10-20 пар (Домашевський, 2009). У той же час через територію України мігрують підорлики, що гніздяться у більш північних регіонах – Білорусі та країнах Балтії. Зокрема, в Білорусі гніздиться 90-120 пар цього виду (Домбровский, 2009). Однак візуальних спостережень, що дозволяють охарактеризувати терміни та шляхи міграції великих підорликів територією України, дуже мало.

У 2017 році в Білорусі було реалізовано проект мічення великих підорликів передавачами, який дозволяє отримати нові дані щодо цього питання. Основними виконавцями проекту стали знані фахівці великих підорликів – Уло Вялі (Естонія) та Валерій Домбровський (Білорусь). Більш детально про мічення птахів можна прочитати на сайті «Ахова птушак Бацькаўшчыны». Крім того, раніше в Естонії було надіто передавачі на 3-х великих підорликів. Результати стеження за переміщеннями цих птахів доступні на сайті.

Нами у цьому повідомлення проаналізовано осінні переміщення 9 підорликів – 6 з Білорусі та 3 – з Естонії. Усі білоруські підорлики були відловленими дорослими у гніздовий період 2017 року. Підорликам з Естонії передавачі було надіто багато років тому, станом на 2017 рік вони є дорослими.

Читати далі »

Международная конференция по сохранению местообитаний, охране и изучению малого подорлика в Болгарии

11-14 сентября 2017 года в Болгарии проходила Международная конференция, посвященная охране и изучению малого подорлика (Clanga pomarina). Организаторами выступили Болгарское общество охраны птиц (BSPB – BirdLife Bulgaria) и Административное лесное агентство (EFA). Название конференции – «Сохранение ключевых лесных местообитаний малого подорлика в Болгарии».

Местом для проведения конференции был выбран г. Бургас, который расположен на побережье Черного моря у знаменитой курортной зоны возле Золотых песков. В работе конференции приняли участие около 60 исследователей малого подорлика из 15 стран Европы и юго-западной Азии (Иран). Участники конференции выступили с устными докладами и представили тематические постеры. Помимо современного состояния популяций орлов в странах Европы, обсуждались проблемы охраны птиц на местах гнездования и на путях миграций. Также были обсуждения по питанию орлов в различных местообитаниях ареала. Согласно информации наших коллег, на просторах всего ареала гнездования малого подорлика его состояние является стабильным с некоторой флуктуацией в отдельные годы. Только в Венгрии за последние десятилетия численность сократилась почти в два раза. Причиной является неправильное (не усовершенствованное) ведение лесного и сельского хозяйства. В Европейской части России малый подорлик расширяет свой гнездовой ареал и продвигается на восток. С этим связано то, что на Кавказе, а именно в Грузии, в местах концентраций перелетных хищных птиц осенью, регистрируется до 9000 малых подорликов. В Украине, как и прежде, гнездовая популяция оценивается в 1100-1300 пар.

Очень важным моментом совещания было общение с коллегами, где мы делились своими достижениями, новостями в области изучения и охраны хищных птиц. По окончании заседаний была организована экскурсия в окрестностях города. Мы посетили место гнездования малого подорлика, где нам показали охотничьи биотопы пары орлов и их гнездо. Вторая часть экскурсии была на специализированной смотровой точке, расположенной на берегу Бургаского озера. Здесь мы наблюдали скопления птиц водно-болотного комплекса. В это время в небе фиксировали пролетные стаи канюков, среди редких хищных птиц были большой подорлик, степной лунь и сапсан.

Хотим выразить благодарность организаторам за возможность принять участие в работе конференции.

Сергей Домашевский, Украинский центр исследований хищных птиц

Переміщення балабанів з передавачами: результати червня – вересня 2017 року

У 2017 році нами було продовжено вивчення міграційних переміщень балабана (Falco cherrug). У ході експедиції у червні на двох пташенят балабана (обидва самці) нами було надіто передавачі. Нижче наведено інформацію про їхні переміщення протягом червня – вересня 2017 року.

Пташенята отримали ім’я Макс та Юра. Після вильоту з гнізда вони тримались на гніздовій території, як правило, не далі 3 км від гнізда.
Протягом 21-23 липня Макс здійснив свою першу мандрівку територією України – він відвідав Одеську, Миколаївську та Кіровоградську області. Крайньою точкою його подорожі був Новгородківський район Кіровоградської області. Макс здолав близько 840 км за цей час та повернувся до свого гнізда.
Балабан Юра почав свою мандрівку наступного дня – 22 липня та подорожував у північно-східному напрямку протягом 6 днів. За цей час він відвідав Одеську, Миколаївську, Дніпроптровську, Запорізьку та Херсонську області, після чого повернувся до свого гнізда. За ці дні він здолав понад 1400 км.
Балабан Макс здійснив іще одну подорож протягом 26-27 липня у північно-західному напрямку. Він залетів на територію Румунії, Молдови та швидко повернувся назад, здолавши понад 550 км.

Читати далі »

Випадок гніздування гібридної пари шуліки рудого та шуліки чорного у Львівській області

Шуліка рудий (Milvus milvus) є рідкісним залітним (пролітним?) птахом на території України. Протягом останніх декількох десятків років достовірні випадки гніздування не зафіксовані. Тим цікавішим є виявлений випадок гніздування гібридної пари рудого та чорного (Milvus migrans) шуліки.

Фото М. Скирпан.

У Львівській області 12 квітня 2017 року ми спостерігали шуліку рудого з гніздовим матеріалом. Для підтвердження факту гніздування нами 9 травня був здійснений повторний виїзд, під час якого було знайдене гніздо, на якому перебував шуліка рудий. Гніздо розташовувалось на дубі, на бічній гілці на висоті близько 18 метрів. Гніздо виглядало рихлим і, скоріш за все, воно цьогорічне. Характерно, що особину шуліки рудого на цій території ми спостерігали і в попередні роки, зокрема, у 2015–2016 рр. Проте, на нашу думку, у цей період шуліка рудий тут не гніздився.
При перегляді фотографій особини шуліки рудого за 2017 рік стало зрозуміло, що на усіх фото одна і та ж особина (по особливостях оперення та линяння).

При перевірці гнізда 15 червня ми спостерігали дорослих птахів обох видів шулік, які ширяли одночасно в районі гнізда, що наштовхнуло на думку про утворення гібридної пари.
При наступному відвідуванні гнізда 28 червня ми виявили двох пташенят, а також одночасно спостерігали на гнізді дорослих птахів обох видів шулік.
Пізніше було здійснено ще декілька виїздів (10.07, 23.07, 09.08, 15.08) під час яких спостерігали, як дорослих птахів, так і молодих. 9 серпня молоді пташенята уже були льотні, а 15 серпня вдалось сфотографувати молодого птаха в польоті.

Відтак, це, ймовірно, перший випадок гніздування гібридної пари шулік в Україні.

Микола Скирпан, Ігор Горбань, Роман Данилевич, Ірина Тимків

Моніторинг гніздування сови бородатої в Рівненській області

Моніторинг популяції сови бородатої (Strix nebulosa) у Рівненському природному заповіднику здійснюється протягом 5 років. З результатами робіт за 2015 рік можна ознайомитись на нашому сайті. У даному повідомлені наведено результати досліджень за 2017 рік.

Рівненським природним заповідником 2017 рік оголошено як «Регіональний рік сов», що передбачає проведення ряду екологоосвітніх та наукових заходів, пов’язаних із життям сов. Одним із них є моніторинг популяції сови бородатої. Його здійснювали на 4 масивах Рівненського ПЗ («Сомине», Сарненський район; «Переброди», Дубровицький, Рокитнівський р-ни; «Сира Погоня», Рокитнівський р-н; «Білоозерський», Вололодимерецький р-н) та їх околиць (віддаль від меж заповідника приблизно на 10-15 км). Площа, охоплена дослідженням, складає близько 550 км2, їх проводили протягом березня – червня.

Починаючи з початку березня перевірялись усі потенційні місця гніздування – гнізда денних хижих птахів, чорного лелеки, штучні платформи, інші об’єкти (борті, трухляві нішоподібні дерева), а також проводились нічні обліки. Загалом обстежено близько 80 гнізд, серед яких 60 – у заповіднику. Проведено 10 нічних обліків.
У результаті виявилось, що із 80 гнізд 20 були зайняті совою бородатою, додатково також відмічено 5 гніздових територій під час нічних обліків. На гнізда ми вилазили за допомогою спеціального спелеологічного спорядження, кільцювання пташенят проводили на гніздах та на присадах, на які вони сідали після вильоту з гнізда.

Читати далі »